Чи може суд покладатися на свідчення інспектора поліції, який виніс постанову про штраф за порушення ПДР

При винесенні покарання за порушення ПДР судді не можуть покладатися на свідчення інспектора поліції, який виніс постанову про штраф. Про це йдеться на офіційному сайті ВС.

Фабула справи

У даній справі водія було притягнуто до відповідальності за непристебнутий пасок безпеки (ст. 122 КУпАП) та накладено штраф у розмірі 51 грн. Водій із таким рішенням не погодився та подав позов про визнання такого рішення протиправним та його скасування оскільки вказаного порушення він не вчиняв. Суд першої інстанції визнав такі доводи необґрунтованими та у своєму рішенні вказав, що показаннями допитаного в судовому засіданні працівника поліції, який і складав протокол, підтверджується факт того, що позивач керував транспортним засобом та не був пристебнутий ременем безпеки. Натомість апеляційний суд за скаргою водія визнав таке рішення незаконним та необґрунтованим, оскільки, крім постанови по справі про адміністративне правопорушення, інших доказів, пояснень, свідчень або інших відомостей до постанови, необхідних для вирішення справи про порушення ПДР, працівником поліції зібрано не було, а сама постанова таких доказів не містить.

Правова позиція Верховного Суду

Суд касаційної інстанції погодився з рішенням суду апеляційної інстанції, зазначивши, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти, оскільки вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами. Суд зауважив, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай установлюються в документах.

КАС ВС вказав, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.

Однак у даній справі основним та єдиним доказом вчинення правопорушення стали пояснення зацікавленої особи – відповідача, який є працівником поліції, а тому останні не можуть бути допустимим доказом.

Із повним текстом постанови Верховного Суду від 29.04.2020 р. у справі № 161/5372/17 можна ознайомитися за посиланням.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.