Чи може бути примусово знесений об'єкт будівництва, прийнятий в експлуатацію: позиція ВС

Закінчений будівництвом об`єкт, прийнятий в експлуатацію, може бути примусово знесений в порядку, встановленому ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» згідно з судовим рішенням, ухваленим за позовом визначеного цим Законом суб`єкта владних повноважень, однак не підлягає демонтажу відповідно до ЗУ «Про благоустрій населених пунктів» і розроблених на його виконання Правил благоустрою. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи № 826/10813/16.

Правовим питанням даного спору була компетенція Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (зокрема його першого заступника директора) приймати доручення на вжиття заходів шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою.

Суди дійшли висновку, що оскаржуване доручення не стосується нерухомого майна (капітальна будівля), належного на праві власності позивачеві, а доказів про наявність нерухомого майна (капітальної споруди) у позивача не виявлено.

Зокрема, у справі № 826/27173/15 Верховний Суд дійшов висновку, що Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) наділений повноваженнями приймати рішення щодо демонтажу та надавати відповідні доручення виключно щодо об`єктів, які належать до тимчасових споруд у розумінні законодавства, зокрема, Правил благоустрою.

З матеріалів справи вбачається, що припис від 21.06.2016 про надання дозвільної документації на об`єкт винесено щодо об`єкта, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Припис винесено ТОВ «О.М.С.» (третя особа у справі).

У дорученні від 29.06.2016 йдеться про демонтаж об`єкту, що знаходиться за цією ж адресою. Проте позивач ТОВ вважає, що опис (фото) об`єкта, який підлягає демонтажу, відповідає об`єкту, що знаходиться у його приватній власності.

Тому, зважаючи на предмет та підстави позову, у цій справі суди мали з`ясувати правовий статус будівлі (тимчасова споруда чи капітальна будівля), оскільки порядок реалізації повноважень щодо їх демонтажу є різним. Крім того, позивач оскаржував доручення з тих підстав, що ним передбачається демонтаж належного йому на праві власності об`єкта нерухомості (капітальної будівлі), а відповідач спростовував наявність такого об`єкта у позивача.

ВС нагадав, що згідно з частиною третьою статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Таким положенням Основного Закону України кореспондують приписи статей 319, 328 ЦК України, за змістом яких власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

«Системний аналіз названих правових норм законодавства дає підстави для висновку, що нерухоме майно, в тому числі новостворений об`єкт будівництва, стосовно якого здійснена державна реєстрація права власності, набуває певного правового статусу і перебуває під захистом держави, яка офіційно визнала і підтвердила факт набуття речових прав на таке нерухоме майно», - зазначає КАС ВС.

Споруду, про яку йдеться у приписі та дорученні про демонтаж, можна ідентифікувати лише за місцезнаходженням та фото. Посилання на фактичну відсутність поштової адреси (АДРЕСА_1) не є аргументом для заперечення у особи права власності на майно, тим більше, коли така адреса значиться як у договорі купівлі-продажу, так і записі з Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Поряд з цим, відповідно до приписів частин першої, восьмої статті 39 Закону №3038-VI, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I - III категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Також, статтею 39-1 Закону №3038-VI передбачено, що у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.

В той же час, за змістом частин першої, другої статті 38 вищезгаданого Закону, у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Відтак, закінчений будівництвом об`єкт, прийнятий в експлуатацію може бути примусово знесений в порядку, встановленому Законом №3038-VI, згідно з судовим рішенням, ухваленим за позовом визначеного цим Законом суб`єкта владних повноважень, однак не підлягає демонтажу відповідно до Закону №2807-IV і розроблених на його виконання Правил благоустрою.

Отже, як припис, так і доручення прийняті саме стосовно об`єкта нерухомого майна (нежитлового приміщення), яке не є тимчасовою спорудою у розумінні вищеназваних приписів законодавства й до того ж належить позивачеві на праві приватної власності, яке зареєстровано у визначеному законом порядку. За таких обставин Верховний Суд доходить висновку про скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанції, ухвалення нового рішення про задоволення позову частково.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд висловився щодо ознак самочинного будівництва.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.