Верховний Суд визначив умови задоволення позову контролюючого органу про стягнення із суб’єкта господарювання штрафної санкції

До адміністративного суду звернулося Головне управління Держпродспоживслужби з позовом до товариства, в якому просило суд стягнути з відповідача штрафну санкцію за порушення вимог законодавства про ціни та ціноутворення.

Суди позов задовольнили, керуючись тим, що несплата позивачем у добровільному порядку штрафу відповідно до прийнятого Управління рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни і ціноутворення є підставою для його примусового стягнення.

Не погодившись із цими судовими рішеннями, товариство звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просило скасувати судові рішення , а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник наголошував, що суди попередніх інстанцій не врахували факту оскарження відповідачем розпорядчого акта Управління, на підставі якого останнє у цій справі просить стягнути штрафну санкцію у примусовому порядку. Товариство зазначило, що оскільки в іншій справі судове рішення ще не прийнято, відповідач звертався із клопотанням до судів про зупинення провадження у справі, що розглядається, до набрання законної сили рішенням суду в іншій справі, оскільки вони є пов`язаними. Однак, суди неправомірно не розглянули вказане клопотання.

Верховний Суд погодився із доводами скаржника та задовольнив касаційну скаргу, повернувши справу на новий розгляд до суду першої інстанції. 

Суд взяв до уваги те, що право на звернення до суду уповноваженого органу в сфері ціноутворення визначене пунктом 8 частини першої статті 18 Закону України «Про ціни і ціноутворення», відповідно до якого уповноважені органи мають право звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі прийняття рішення про порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Разом з тим, Суд звернув увагу, що для категорії справ за зверненням суб`єкта владних повноважень з адміністративним позовом до суб`єкта господарювання про стягнення несплачених у добровільному порядку сум штрафних санкції визначений спеціальний порядок.

Зокрема, абзацом другим частини другої статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

З урахуванням положень статті 122 КАС України та статті 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Суд вказав, що якщо суб`єкт владних повноважень буде звертатись до суду з позовом про стягнення несплаченої господарюючим суб`єктом суми штрафної санкції після закінчення 15-ти денного строку на добровільне виконання судового рішення за умови оскарження розпорядчого документа, судова справа про стягнення не зможе бути розглянута до вирішення питання про законність або незаконність дій органу державного контролю (нагляду) або його посадових осіб при накладенні штрафної санкції, оскільки частина третя статті 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» висуває вимогу про те, що для стягнення штрафної санкції у судовому порядку така санкція не має бути скасована.

Суд також взяв до уваги доводи скаржника про порушення судом першої інстанції положень статті 251 КАС України, а саме - ненаправлення копії ухвали про відкриття провадження у справі, чим товариство обґрунтовує неподання клопотання про зупинення провадження у цій справі до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 174 КАС України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу.

Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів (крім випадків, якщо позивачем є суб`єкт владних повноважень, а також якщо позов подано в електронній формі через електронний кабінет).

При цьому суд першої інстанції, розглядаючи справу у порядку спрощеного провадження без повідомлення та виклику сторін, у порушення вимог статті 174 КАС України не вжив належних заходів для повідомлення відповідача у порядку, визначеному статтею 251 КАС України, про відкриття провадження у цій справі, чим позбавив відповідача можливості реалізувати визначені статтею 44 КАС України процесуальні права, зокрема на подання відзиву на позовну заяву, викладення своїх доводів та міркувань.

На підставі вищезазначеного Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування положення частини третьої статті 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки не врахували раніше викладені правові висновки Верховного Суду та не встановили всіх обставин справи, які є важливими для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, позаяк, оскаржувані судові рішення не можуть вважатися такими, що у повній мірі відповідають вимогам статті 242 КАС України.

Верховний Суд виклав правовий висновок про те, що для задоволення судом позову контролюючого органу про стягнення із суб`єкта господарювання штрафної санкції, накладеної на підставі розпорядчого акта відповідного органу, одночасно мають бути виконані три умови: 1) несплата суб`єктом господарювання штрафної санкції, накладеної контролюючим органом, у добровільному порядку протягом 15 днів з дня одержання суб`єктом розпорядчого акта, на підставі якого ця санкція накладена; 2) відсутність на момент ухвалення судового рішення про стягнення із суб`єкта господарювання штрафної санкції відкритих судових проваджень за позовом цього суб`єкта про оскарження розпорядчого акта, на підставі якого застосовано штрафну санкцію, та відсутність судових рішень, які набрали законної сили, про визнання протиправним відповідного розпорядчого акта; 3) звернення контролюючого органу до суду у межах тримісячного строку з моменту виникнення у нього права на таке звернення.

Постанова Верховного Суду від 23 лютого 2024 року у справі №320/8536/21 (адміністративне провадження № К/990/34124/23).

Автор: Наталя Мамченко 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.