Норму про «українофобію» можуть не підтримати через ризик дублювання чинних положень Кримінального кодексу
У Верховній Раді на розгляді перебуває законопроєкт №15186, яким пропонується внести зміни до статті 161 Кримінального кодексу України та запровадити окрему кримінальну відповідальність за «українофобію».
Як вже писала «Судово-юридична газета», законопроєкт передбачає встановлення кримінальної відповідальності за прояви українофобії, зокрема за публічні заклики до заперечення суб’єктності Української держави та нації, виправдання їх підкорення або асиміляції, а також за заперечення правомірності боротьби за незалежність і розвиток української державності. Окремо пропонується криміналізувати публічну зневагу до української мови, культури та етнокультурних ознак із метою підриву національної ідентичності.
Зокрема, автори законопроєкту наголошують, що документ спрямований на «створення ефективного законодавства», яке дозволить криміналізувати українофобію як інструмент «гібридної війни», а також посилити інформаційну стійкість держави та правовий захист української державності, мови і культури.
Проте законопроєкт вже отримав низку зауважень.
У Верховній Раді звернули увагу, що пропоновані зміни мають ознаки дублювання вже чинних кримінально-правових механізмів. Зокрема, у документі наголошується, що окремі прояви, які пропонується охопити поняттям «українофобія», вже врегульовані чинним законодавством.
Йдеться, зокрема, про:
- адміністративну відповідальність за порушення мовного законодавства;
- кримінальну відповідальність за колабораційну діяльність;
- статтю 161 КК України щодо розпалювання національної ворожнечі та дискримінації;
- статтю 300 КК України щодо поширення матеріалів із пропагандою нетерпимості;
- статтю 442 КК України (заклики до геноциду);
- статтю 436-1 КК України (пропаганда тоталітарних режимів);
- статтю 436-2 КК України (виправдовування збройної агресії РФ.
Також наголошується, що вчинення злочину з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості вже визнається обтяжуючою обставиною (п. 3 ч. 1 ст. 67 КК України) та може виступати кваліфікуючою ознакою низки злочинів — зокрема умисного вбивства, тілесних ушкоджень, побоїв і мордування, катування, погрози вбивством, а також посягання на територіальну цілісність України.
Крім того, законопроєкт не містить достатнього обґрунтування необхідності нової криміналізації — зокрема відсутні належний аналіз статистики, кримінологічна характеристика явища та оцінка ефективності вже чинних норм.
У законопроєкті №15186, яким пропонується запровадити кримінальну відповідальність за «українофобію» через зміни до статті 161 КК України, закладено низку концептуальних і техніко-юридичних застережень, які вже стали предметом оцінки з боку державних органів.
Ключовий блок критики стосується самої доцільності криміналізації. Наголошується, що зміни до Кримінального кодексу мають ухвалюватися лише за наявності обґрунтованої необхідності, щоб не розширювати кримінальне законодавство без потреби та не створювати дублюючі склади правопорушень із подібними ознаками. Також звертається увага, що запропонована модель може створити ризик подальшого розширення кримінально-правових норм щодо різних форм ксенофобії, враховуючи, що в Україні проживають представники понад 100 національних меншин.
Крім того, законопроєкт не відповідає підходам Конституційного Суду щодо набрання чинності законами. Йдеться про необхідність встановлення розумного перехідного періоду між офіційним оприлюдненням закону та його введенням у дію.
Однак, фінансово-економічна складова проєкту оцінюється позитивно. Міністерство фінансів повідомило, що положення ініціативи не створюють додаткового навантаження на державний бюджет і не суперечать бюджетному законодавству, що фактично знімає фіскальні ризики.
Водночас, у Національній поліції звернули увагу на потенційне дублювання норм Кримінального кодексу України. Чинна редакція статті 161 КК України вже передбачає відповідальність за дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі, а також приниження національної честі та гідності. Це ставить під сумнів необхідність виокремлення нового складу злочину та вимагає чіткого розмежування з чинним регулюванням.
Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики зазначив, що питання, порушене законопроєктом, є актуальним, оскільки українофобія розглядається як інструмент гібридної війни держави-агресора. Вона спрямована на виправдання збройної агресії через дегуманізацію українців, заперечення їх державотворчих зусиль, знецінення культурної самобутності та дискредитацію української мови. Зокрема, термін «українофобія», закріплений у законі про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики та деколонізацію топонімії, не повністю відповідає ознакам складу злочину, передбаченим чинною статтею 161 КК України. У зв’язку з цим пропонується окремо закріпити поняття «прояви українофобії» як самостійний різновид кримінально караних дій у цій статті.
Кабінет Міністрів у своїй оцінці застережень не висловив і зазначив, що законопроєкт загалом відповідає міжнародно-правовим зобов’язанням України та підходам до протидії формам нетерпимості в контексті євроінтеграції.
Таким чином, позиції органів влади формують неоднорідну картину: урядовий рівень демонструє нейтрально-позитивну оцінку, профільний комітет — концептуальну підтримку з потребою уточнень, тоді як правоохоронні та правничі інституції фокусуються на ризиках дублювання норм, правової невизначеності та потенційного ускладнення кримінально-правової системи.
У підсумку дискусія стосується не тільки поняття «українофобії», а й того, чи потрібно взагалі вводити нову статтю та чи не ускладнить це чинне кримінальне законодавство.
Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» звертала увагу, що криміналізація «українофобії» може створити більше проблем, ніж правових рішень. Ключова застереження полягає в тому, що запропоновані у законопроєкті формулювання мають оціночний характер і не є усталеними юридичними термінами. У кримінальному праві це може створити ризики для принципу правової визначеності, оскільки особа має чітко розуміти, які саме дії є кримінально караними.
Наразі значна частина дій, які в публічному дискурсі пов’язують із «українофобією», вже охоплюється статтею 161 Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі, приниження національної честі та гідності, а також обмеження прав за національною ознакою. У цьому зв’язку постає питання, чи йдеться про уточнення чинних норм, чи фактично про створення нового складу злочину з ширшими межами застосування.
Також йдеться про ризик, пов’язаний з використанням оціночного поняття «українофобія», адже його відсутність у чіткому нормативному визначенні може призвести до різного та суб’єктивного тлумачення, що суперечить базовим принципам кримінального права.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
