Обов’язок банку обґрунтувати обмеження підприємства у праві на розпорядження коштами, що знаходяться на його рахунку: постанова ВС

Верховний Суд виніс постанову щодо обов’язку банку обґрунтувати обмеження підприємства у праві на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його банківському рахунку.

Приписи статті 15 Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів (у відповідній редакції) уповноважують банк правом відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, проте банк зобов`язаний підтвердити існування правових підстав для встановлення неприйнятно високого ризику.

Суть спору:

Підприємство (надалі - Позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до банківської установи (надалі - Відповідач) про зняття встановленого обмеження права на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на банківському рахунку Позивача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач необґрунтовано та безпідставно заблокував рахунок Позивача, що позбавило його можливості розпоряджатися коштами за призначенням, сплачувати заробітну плату, податки.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.06.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.01.2024 по справі №  922/1253/23, позов про зняття встановленого обмеження права на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на банківському рахунку Підприємства задоволено повністю.

При розгляді цієї справи суди дійшли, зокрема, таких висновків:

• банк наділений правом відмовитися від подальших ділових відносин з клієнтом та розірвати відповідний договір в односторонньому порядку у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки;
• разом із тим право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки;
• право банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору не є необмеженим, судам необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.

З повним текстом постанови Верховного Суду від 09 січня 2024 року у справі № 922/1253/23 можна ознайомитися за посиланням.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.