Чи можна використовувати відео з особистого телефона поліцейського як доказ: позиція Верховного Суду
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду висловив правову позицію щодо допустимості відеозапису, здійсненого поліцейським на власний мобільний телефон. Суд дійшов висновку, що сам по собі факт використання телефону замість нагрудного відеореєстратора не робить такий доказ недопустимим, якщо його отримано в установленому законом порядку та відсутні підстави сумніватися в його достовірності.
Обставини справи №134/1667/23
Кримінальне провадження стосувалося обвинувачення особи у пропозиції службовій особі неправомірної вигоди, передбаченій частиною першою статті 369 Кримінального кодексу України.
За матеріалами справи, поліцейський офіцер громади прибув на місце події у Тульчинському районі Вінницької області. Під час спілкування з чоловіком він виявив ознаки алкогольного сп’яніння та повідомив про намір скласти адміністративні матеріали за виявленими порушеннями.
Після цього, як встановив апеляційний суд, чоловік запропонував поліцейському спочатку 10 тисяч гривень, а згодом 15 тисяч гривень за те, щоб уникнути складання адміністративних матеріалів та притягнення до відповідальності.
Розмову поліцейський зафіксував на власний мобільний телефон, оскільки його нагрудна камера на той момент перебувала в ремонті.
Суд першої інстанції виправдав обвинуваченого через недоведеність вини. Водночас Вінницький апеляційний суд скасував виправдувальний вирок, визнав чоловіка винним за ч. 1 ст. 369 КК та призначив покарання у виді штрафу в розмірі 34 тисяч гривень.
Захист оскаржив це рішення до Верховного Суду.
Доводи сторони захисту
У касаційних скаргах захист наполягав, що відеозапис не може використовуватися як доказ, оскільки був зроблений на особистий телефон поліцейського, а не на нагрудний відеореєстратор.
Також захист вказував, що запис був створений до внесення відомостей до ЄРДР, а в адміністративних справах, пов’язаних із подіями того ж дня, суди критично оцінювали відповідні матеріали. Окремо зверталася увага на те, що поліцейського було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Крім того, сторона захисту ставила під сумнів допустимість висновку експерта та показань самого поліцейського як свідка.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд не погодився з доводами касаційних скарг і залишив без змін вирок апеляційного суду.
Суд звернув увагу, що відеозапис потрапив до матеріалів кримінального провадження на законних підставах. Орган досудового розслідування отримав його після постановлення ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до інформації, яка містилася на мобільному телефоні поліцейського.
Також було встановлено, що відеозйомка здійснювалася відкрито у публічному місці, а сторона захисту не навела переконливих аргументів щодо порушення прав чи свобод обвинуваченого внаслідок такої фіксації.
Верховний Суд наголосив, що внутрішні інструкції Національної поліції регулюють порядок використання нагрудних відеореєстраторів, однак не встановлюють заборони на використання поліцейськими власних мобільних телефонів для відеофіксації подій.
Тому саме по собі здійснення запису на телефон не свідчить про недопустимість такого доказу.
Суд окремо зазначив, що для створення спірного відеозапису нагрудний відеореєстратор взагалі не використовувався, а тому відповідні внутрішні інструкції щодо експлуатації бодікамер не підлягають застосуванню до використання мобільного телефона.
Чому суд визнав відеозапис допустимим
Верховний Суд врахував, що відеозапис був вилучений на підставі судового дозволу, а проведена експертиза не виявила ознак монтажу, переривання запису чи внесення будь-яких змін до файлів.
Згідно з висновком експерта, відеофайли були безперервними та послідовними, а їхній зміст узгоджувався з іншими доказами у справі, зокрема з показаннями поліцейського.
При цьому сторона захисту не надала аргументів, які б свідчили про недостовірність самого запису або про його фальсифікацію.
Що ще зазначив Верховний Суд
Суд відхилив доводи про те, що показання поліцейського не можуть бути доказом через його службовий статус. Верховний Суд нагадав, що працівники поліції не належать до осіб, яких закон забороняє допитувати як свідків у кримінальному провадженні.
Також суд зазначив, що рішення судів у справах про адміністративні правопорушення не мають преюдиціального значення для оцінки допустимості доказів у цьому кримінальному провадженні.
Щодо дисциплінарного стягнення, застосованого до поліцейського, Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду, що цей факт сам по собі не спростовує обвинувачення у пропозиції неправомірної вигоди.
Окремо Суд звернув увагу, що питання про те, хто саме перебував за кермом автомобіля, не має вирішального значення для доведення складу злочину, передбаченого частиною першою статті 369 КК України, який полягає саме у пропозиції неправомірної вигоди службовій особі.
Рішення суду
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду залишив без задоволення касаційні скарги засудженого та його захисника, а вирок Вінницького апеляційного суду — без змін.
Таким чином, Верховний Суд підтвердив, що відеозапис, зроблений поліцейським на власний мобільний телефон та отриманий слідством на підставі ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ, може бути допустимим доказом у кримінальному провадженні, якщо його достовірність підтверджується матеріалами справи, а порядок отримання відповідає вимогам закону.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
