Священнослужитель вважав, що має право на відстрочку, але опинився у війську: суд визнав мобілізацію законною
Право на відстрочку саме по собі не захищає від мобілізації, якщо військовозобов'язаний не реалізував його у встановленому законом порядку. Такого висновку дійшов Восьмий апеляційний адміністративний суд, залишивши без змін рішення про відмову в задоволенні позову священнослужителя, який оскаржував свій призов під час мобілізації. Суд наголосив: навіть якщо особа належить до категорії, яка може отримати відстрочку, вона повинна своєчасно реалізувати це право, подавши необхідні документи. Якщо цього не зроблено, ТЦК та СП має право здійснити призов на військову службу.
Обставини справи
Позивач звернувся до суду після того, як у листопаді 2025 року його було призвано на військову службу під час мобілізації. Він просив визнати протиправними дії ТЦК та СП щодо його призову, скасувати наказ командира військової частини про зарахування його до списків особового складу, зобов'язати виключити його зі списків військової частини, а також відновити в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів його попередній статус військовозобов'язаного замість статусу військовослужбовця.
Позивач стверджував, що його мобілізували без проходження військово-лікарської комісії, що він мав право на відстрочку як священнослужитель, а тому сама мобілізація є незаконною, як і його подальше перебування на військовій службі.
Суд установив, що позивач із вересня 2025 року працював священнослужителем у релігійній громаді та був рукопокладеним пастором. Водночас на момент призову він перебував на військовому обліку як військовозобов'язаний. 11 листопада 2025 року він пройшов військово-лікарську комісію, був визнаний придатним до військової служби та того ж дня мобілізований.
Що вирішив суд
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та залишив рішення без змін.
Медичний огляд був проведений
Суд відхилив доводи позивача про те, що він не проходив військово-лікарську комісію.
У матеріалах справи містилися картка медичного огляду, довідка ВЛК та підпис самого позивача про ознайомлення з висновком комісії. На думку суду, ці документи підтверджують, що медичний огляд було проведено належним чином, а твердження про його відсутність не відповідають матеріалам справи.
Статус священнослужителя не означає автоматичної відстрочки
Ключовим питанням спору стало право позивача на відстрочку від призову.
Суд звернув увагу, що законодавство передбачає можливість бронювання окремих священнослужителів у встановленому порядку, після чого їм надається відстрочка від призову під час мобілізації.
Разом із тим така відстрочка не виникає автоматично. Для реалізації цього права необхідно пройти встановлену законодавством процедуру оформлення бронювання та відстрочки. У цій справі суд встановив, що позивач цього не зробив, а тому на момент мобілізації не мав оформленої відстрочки.
Самої наявності підстав для відстрочки недостатньо
Апеляційний суд окремо наголосив, що право на відстрочку не є безумовним привілеєм, який діє автоматично. Наявність лише матеріально-правових підстав є лише передумовою для її отримання.
Для реалізації цього права військовозобов'язаний повинен звернутися до відповідного ТЦК та СП із заявою та документами, що підтверджують підстави для відстрочки. Якщо цього не зроблено до моменту призову, територіальний центр комплектування не зобов'язаний самостійно встановлювати наявність у особи підстав для відстрочки.
Суд підкреслив, що ТЦК та СП діє виключно в межах своїх повноважень і на підставі документів та відомостей, які містяться в особовій справі військовозобов'язаного. Тому за встановлених у цій справі обставин відсутність належним чином оформленої відстрочки означала, що відповідачі діяли правомірно під час мобілізації позивача.
Скасування наказу про мобілізацію не припиняє військову службу
Суд також відмовив у вимогах щодо скасування наказу про зарахування позивача до військової частини.
Колегія суддів зазначила, що після мобілізації між особою та Збройними Силами України виникають нові правовідносини щодо проходження військової служби.
Законодавство не передбачає звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов. Оскільки такий наказ уже реалізований, а особа набула статусу військовослужбовця, його скасування саме по собі не відновлює попередній правовий статус.
Суд звернув увагу, що припинення військової служби здійснюється виключно на підставах, визначених статтею 26 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу», із дотриманням установленої процедури, зокрема шляхом подання військовослужбовцем відповідного рапорту. У матеріалах справи 460/2793/26 доказів подання такого рапорту не було.
Крім того, апеляційний суд послався на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 5 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23, відповідно до якого процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною (такою, що вже відбулася). Визнання процедури призову протиправною саме по собі не має наслідком відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Висновок суду
Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду — без змін.
Суд дійшов висновку, що позивач пройшов військово-лікарську комісію, не реалізував у встановленому законодавством порядку право на відстрочку шляхом оформлення бронювання та подання необхідних документів, а тому його мобілізація була правомірною. Суд також підтвердив, що після набуття статусу військовослужбовця скасування наказу про призов не є передбаченим законом способом припинення військової служби.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
