Жінка через суд хотіла позбутися боргу за газ у 10 092 грн: суд вказав, що показники лічильника не передали вчасно
Київський районний суд м. Полтави розглянув цивільну справу за позовом споживачки до АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про захист прав споживача. Позивачка просила визнати незаконними дії щодо виставлення рахунків за природний газ із застосуванням обсягів, приведених до стандартних умов, а також зобов'язати відповідачів скоригувати обсяги споживання та скасувати нараховану заборгованість.
Суть справи
Позивачка зазначила, що є власницею житлового будинку та користується послугами постачання природного газу. Після укладення заяви-приєднання до договору постачання природного газу з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» вона почала отримувати рахунки, які, крім вартості фактично спожитого газу, містили вимогу про сплату заборгованості.
На думку позивачки, під час визначення обсягу спожитого природного газу оператором газорозподільної системи були неправомірно використані обсяги газу, приведені до стандартних умов, що призвело до збільшення кількості газу, за який було проведено нарахування. Вона вказувала, що за фактичними показниками спожила 1166 кубометрів природного газу, тоді як після приведення до стандартних умов цей обсяг був визначений у 1887,8 кубометра. Саме різниця між цими показниками, на її думку, стала підставою для безпідставного донарахування вартості природного газу.
Позивачка посилалася на те, що відповідно до договору розподілу природного газу та Кодексу газорозподільних систем саме оператор газорозподільної системи відповідає за передачу постачальнику інформації щодо обсягів спожитого природного газу. Вона просила суд зобов'язати відповідачів внести коригування до обсягів спожитого газу відповідно до акта звірки, а також скасувати заборгованість, яка, за її твердженням, виникла внаслідок неправильного визначення обсягів споживання.
АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» заперечило проти позову, зазначивши, що позивачка не довела порушення її прав та не надала належних доказів неправомірності дій оператора. Відповідач наголосив, що передача інформації щодо фактичних обсягів розподіленого природного газу здійснювалася відповідно до вимог чинного законодавства та Кодексу газорозподільних систем.
ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» також просило відмовити у задоволенні позову. Товариство звернуло увагу, що у період, який оскаржується позивачкою, постачання природного газу частково здійснював інший постачальник, а сам постачальник формує нарахування виключно на підставі інформації про обсяги споживання, отриманої від оператора газорозподільної системи через інформаційну платформу оператора газотранспортної системи. Крім того, відповідач зазначив, що за особовим рахунком позивачки обліковується непогашена заборгованість у сумі 10 092,41 грн, а доказів її відсутності позивачкою не подано.
Позиція суду
Суд виходив із того, що законодавство про ринок природного газу чітко розмежовує повноваження оператора газорозподільної системи та постачальника природного газу.
Суд встановив, що визначення фактичних обсягів споживання природного газу здійснюється саме оператором газорозподільної системи відповідно до Кодексу газорозподільних систем. Для цього використовуються показники вузла обліку природного газу, а отримані оператором дані передаються через інформаційну платформу оператора газотранспортної системи постачальнику природного газу.
Постачальник природного газу не визначає самостійно обсяг споживання, а лише проводить розрахунок вартості природного газу на підставі інформації, отриманої від оператора газорозподільної системи. Таким чином, вартість природного газу формується шляхом множення визначеного оператором обсягу споживання на встановлену ціну природного газу.
Суд також звернув увагу, що Кодекс газорозподільних систем покладає на побутового споживача обов'язок щомісячно передавати оператору газорозподільної системи фактичні показники лічильника. Якщо такі показники своєчасно не подані, оператор визначає обсяг споживання на рівні планового місячного обсягу відповідно до правил Кодексу газорозподільних систем. Саме такий порядок застосовується до моменту отримання фактичних показників лічильника.
Висновки суду
Дослідивши матеріали справи № 552/2016/26, суд встановив, що ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» здійснює постачання природного газу на підставі відповідної ліцензії, а взаємовідносини між постачальником, оператором газорозподільної системи та споживачами регулюються Законом «Про ринок природного газу», Законом «Про житлово-комунальні послуги», Кодексом газорозподільних систем, Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу та типовими договорами.
Суд зазначив, що після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника останній набуває статусу діючого постачальника, однак це не означає, що саме постачальник визначає обсяги споживання природного газу. Визначення фактичних обсягів споживання здійснюється виключно оператором газорозподільної системи відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Для визначення фактичного обсягу споживання використовуються дані вузла обліку природного газу. Саме оператор газорозподільної системи формує інформацію про обсяги спожитого природного газу та передає її через інформаційну платформу оператора газотранспортної системи. Надалі ці дані імпортуються постачальником до білінгової системи і використовуються виключно для проведення розрахунку вартості спожитого природного газу.
Таким чином, постачальник не має повноважень самостійно визначати чи змінювати обсяги споживання природного газу. Він здійснює нарахування лише на підставі інформації, отриманої від оператора газорозподільної системи. Вартість природного газу визначається шляхом множення обсягів природного газу, визначених оператором ГРМ, на ціну природного газу, встановлену відповідно до чинних тарифів.
Оцінюючи доводи позивачки, суд звернув увагу на приписи пункту 4 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, відповідно до яких побутовий споживач, який розраховується за показниками лічильника, зобов'язаний щомісяця станом на перше число місяця знімати фактичні показання лічильника та до п'ятого числа включно передавати їх оператору газорозподільної системи.
Якщо оператор газорозподільної системи не отримує показань у встановлений строк і лічильник не обладнаний засобами дистанційної передачі даних, фактичний обсяг розподілу та споживання природного газу визначається на рівні планового місячного обсягу споживання відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Суд встановив, що станом на 1 квітня 2021 року позивачка не передала оператору газорозподільної системи показання лічильника у строки, визначені Кодексом газорозподільних систем. У зв'язку з цим оператор ГРМ правомірно визначив обсяг розподілу та споживання природного газу на рівні планового місячного обсягу споживання.
Також суд врахував, що оператор газорозподільної системи надалі проводив контрольні зняття показань лічильника, здійснював звірки розрахунків та передавав відповідні дані оператору газотранспортної системи відповідно до встановленого порядку. При цьому коригування обсягів споживання, здійснене оператором ГРМ у травні 2021 року, відбулося у період, коли постачання природного газу на об'єкт позивачки здійснював уже інший постачальник, а не ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».
Суд також зазначив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідачі порушили права позивачки. Позивачка не довела неправомірності дій оператора газорозподільної системи щодо визначення обсягів споживання природного газу та не підтвердила, що постачальник здійснював нарахування всупереч інформації, отриманій від оператора ГРМ.
Крім того, суд нагадав про принцип диспозитивності цивільного процесу та положення статей 12 і 81 ЦПК України, відповідно до яких саме сторона, яка звертається до суду, повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог. На думку суду, позивачка не надала належних і допустимих доказів, які б підтверджували порушення її прав відповідачами.
З урахуванням установлених обставин суд дійшов висновку, що правові підстави для задоволення позову відсутні. У задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій щодо виставлення рахунків за природний газ, зобов'язання скоригувати обсяги споживання та скасувати нараховану заборгованість було відмовлено.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
