Чорнобилець оскаржив припинення пільг на комунальні послуги через доходи сім'ї — що вирішив суд
Житомирський окружний адміністративний суд розглянув адміністративну справу за позовом особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій щодо припинення нарахування та виплати пільги на оплату житлово-комунальних послуг та зобов’язання поновити її надання.
Суд дійшов висновку, що припинення надання 50-відсоткової пільги на оплату житлово-комунальних послуг через перевищення середньомісячного сукупного доходу сім’ї не відповідає вимогам законодавства, оскільки Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не встановлює такої умови для осіб І категорії.
Обставини справи
Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію.
До 1 травня 2025 року йому надавалася гарантована пунктом 11 частини першої статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 50-відсоткова знижка на оплату житлово-комунальних послуг.
Після припинення надання пільги громадянин звернувся до Пенсійного фонду із заявою щодо причин такого рішення та поновлення пільги.
У відповідь Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило, що надання пільги припинено з 1 травня 2025 року у зв’язку з тим, що середньомісячний сукупний дохід сім’ї в розрахунку на одну особу перевищує величину доходу, яка дає право на податкову соціальну пільгу. При цьому відповідач послався на постанову Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 року №389 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2024 року №1553.
Не погодившись із такими діями, позивач звернувся до адміністративного суду. Він зазначив, що спеціальний Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не передбачає доходного критерію як умови для отримання зазначеної пільги особами І категорії. Крім того, рішення про припинення надання пільги йому не надсилалося.
Відповідач відзиву на позов у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк не подав, у зв’язку з чим справа була розглянута у порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Позиція та висновки суду
Дослідивши матеріали справи № 240/18016/26, суд насамперед звернув увагу, що стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист, а спеціальним законом, який визначає обсяг соціальних гарантій для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ.
Суд зазначив, що відповідно до частини першої статті 20 цього Закону компенсації та пільги особам, віднесеним до категорії 1, гарантовані державою. Пунктом 11 частини першої статті 20 передбачено право таких осіб на 50-відсоткову знижку плати за користування житлом та житлово-комунальними послугами у межах установлених законодавством норм.
При цьому суд звернув увагу, що у 2015 році Законом №76-VIII до статті 22 Закону №796-ХІІ було внесено зміни, відповідно до яких окремі пільги, зокрема передбачені пунктом 11 частини першої статті 20, надавалися лише за умови, якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї не перевищував установленої величини доходу.
Однак ці положення були визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018. Відтак після ухвалення цього рішення у Законі №796-ХІІ більше не існує норм, які ставлять право осіб І категорії на пільги з оплати житлово-комунальних послуг у залежність від рівня доходу сім'ї.
Разом із цим суд проаналізував законодавство, яке регулює порядок призначення та виплати житлових пільг Пенсійним фондом України, зокрема постанови Кабінету Міністрів України №1041 від 16 вересня 2022 року, №373 від 17 квітня 2019 року та №389 від 4 червня 2015 року.
Суд зазначив, що Пенсійний фонд обґрунтовував свої дії посиланням на пункт 7 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», який передбачає застосування доходного критерію при наданні окремих пільг чорнобильцям, а також на Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №389.
Оцінюючи ці доводи, суд навів правові позиції Конституційного Суду України, викладені у рішеннях від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, згідно з якими закон про Державний бюджет не може змінювати чи обмежувати права, пільги, компенсації та гарантії, встановлені іншими законами, а також не може запроваджувати додаткове правове регулювання у сфері соціального захисту.
Суд підкреслив, що положення пункту 7 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» за своїм змістом фактично повторюють норму, яка вже була визнана Конституційним Судом України неконституційною у 2018 році. Крім того, такі положення не стосуються безпосередньо процесу виконання державного бюджету, а фактично обмежують реалізацію права, гарантованого спеціальним законом. На переконання суду, це суперечить статтям 95–98 Конституції України та статті 38 Бюджетного кодексу України.
Окремо суд звернув увагу і на положення постанови Кабінету Міністрів України №389. Він зазначив, що навіть буквальний аналіз пункту 2 цього Порядку свідчить про те, що його дія поширюється на визначені категорії осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, але не поширюється на осіб, які мають право на пільги відповідно до пункту 11 частини першої статті 20 Закону №796-ХІІ.
Більше того, суд наголосив, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, тоді як у самому Порядку №389 серед осіб, право яких ставиться у залежність від доходу, особи І категорії взагалі не зазначені. На думку суду, застосування Пенсійним фондом доходного критерію до таких осіб є не лише порушенням принципу пріоритетності закону над підзаконним нормативно-правовим актом, а й суперечить змісту самого Порядку №389.
Суд окремо наголосив, що відповідно до статті 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй.
Крім того, суд послався на пункти 1 і 6 частини першої статті 92 Конституції України, відповідно до яких виключно законами України визначаються права і свободи людини, гарантії цих прав, а також основи соціального захисту. Частина перша статті 20 Закону №796-ХІІ прямо встановлює, що компенсації та пільги особам, віднесеним до категорії 1, гарантовані державою.
Суд також застосував частину третю статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України або закону суд повинен застосовувати акт вищої юридичної сили.
При цьому суд послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19. Верховний Суд наголосив, що суди не повинні застосовувати нормативно-правові акти, які суперечать Конституції чи законам України, навіть якщо такі акти є чинними та не були окремо оскаржені. Саме тому під час вирішення спору підлягають застосуванню положення Закону №796-ХІІ, а не підзаконного Порядку №389, який звужує обсяг прав, гарантованих законом.
Окрему увагу суд приділив аналізу самого Порядку №389. Суд зазначив, що навіть буквальний аналіз його пункту 2 свідчить: дія цього Порядку поширюється лише на визначені категорії осіб, зокрема окремих постраждалих від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, членів їхніх сімей та інші прямо перелічені категорії пільговиків.
Водночас особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, у цьому переліку взагалі не зазначені. Таким чином, застосування Пенсійним фондом доходного критерію до позивача є не лише порушенням принципу пріоритетності закону над підзаконним актом, а й суперечить змісту самого Порядку №389, на який посилався відповідач.
Оцінюючи докази у справі, суд зазначив, що відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок довести правомірність своїх рішень та дій. Однак Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не довело правомірності припинення надання пільги.
У результаті суд повністю задовольнив позов. Суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо припинення нарахування та виплати пільги на оплату житлово-комунальних послуг та зобов'язав Пенсійний фонд поновити нарахування і виплату 50-відсоткової пільги відповідно до пункту 11 частини першої статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
