Оскарження постанов про відмову у вчиненні нотаріальних дій: практичні аспекти

Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції пояснило практичні аспекти оскарження постанов про відмову у вчиненні нотаріальних дій. Про це йдеться на офіційному сайті відомства.

Відповідно до статті 55 та статті 124 Конституції України кожна особа має право на судовий захист своїх прав та законних інтересів.

Відтак, відповідно до статті 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Варто зазначити, що Закон України «Про нотаріат» (далі - Закон) поділяє об'єкти судового оскарження в межах нотаріального процесу на дві групи:

- нотаріальні дії як посвідчення права, а також фактів, що мають юридичне значення, та інші дії, передбачені Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності (частина 1 статті 1 Закону), якщо особа вважає, що така дія була вчинена неправомірно;

- відмова у вчиненні нотаріальних дій, якщо особа вважає, що нотаріус безпідставно відмовив у вчиненні нотаріальної дії.

Можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу. Підкреслимо, що судова процедура оскарження має на меті забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини від 04.11.1950 (Конвенцію ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997) кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (частина 1 статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Розв'язувати питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Враховуючи норми статті 50 Закону та норми Прикінцевих та перехідних положень Цивільного процесуального кодексу, справи щодо оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні повинні розглядатися в порядку цивільного судочинства як спір про право.

Загалом юрисдикція - це коло справ, які суд має право розглядати й вирішувати.

Суди у порядку цивільного судочинства розглядають:

справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства;

вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді й переданий на його розгляд з такими вимогами (положення частин 1-2 статті 19 Цивільно процесуального кодексу України).

Виходячи зі статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Враховуючи положення абз. 2 пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.01.1992 № 2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» особи, які не брали участі у вчиненні нотаріальних дій, але вважають, що їх права й охоронювані законом інтереси порушені нотаріальною дією, мають право звернутись до суду з відповідним позовом.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема та не виключно, визнання права, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, зміна правовідношення, припинення правовідношення, визнання незаконного рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (частина 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

З урахуванням вимоги частини 2 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України процедура оскарження передбачає подання такого процесуального документа, зокрема, як позов, у порядку позовного провадження.

Окремо варто наголосити, що у законодавстві відсутній спеціальний термін позовної давності на оскарження нотаріальних дії, тому варто керуватися загальним терміном позовної давності, що, відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, становить 3 роки.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.