Майно структур під контролем РФ можуть використовувати для виплати боргів Росії — Верховний Суд
Суддя Великої Палати Верховного Суду Віталій Уркевич розповів про практику Верховного Суду щодо подолання судового імунітету рф, особливості розгляду позовів про відшкодування шкоди, завданої збройною агресією, а також формування міжнародного компенсаційного механізму.
Віталій Уркевич проаналізував міжнародно-правові підходи до застосування юрисдикційного імунітету держав, звернувшись до положень Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року і Європейської конвенції про імунітет держав 1972 року. Він зазначив, що ці міжнародні акти відображають концепцію обмеженого державного імунітету та передбачають випадки, коли держава не може посилатися на нього під час розгляду спорів про відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю або майну особи.
Віталій Уркевич зауважив, що хоча Україна не є учасницею зазначених конвенцій, їх положення суди розглядають як кодифікований звід звичаєвих норм міжнародного права. Водночас практика міжнародних судових установ тривалий час виходила з необхідності збереження державного імунітету навіть у справах, пов’язаних із серйозними порушеннями положень міжнародного гуманітарного права.
Окреслюючи підходи Верховного Суду до цієї проблематики, суддя нагадав про сформовану Верховним Судом після початку російської агресії практику. Так, відповідно до постанови КЦС ВС від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 держава-агресор не може користуватися судовим імунітетом у справах про відшкодування шкоди, завданої на території України. Держава-агресор, яка грубо порушила суверенітет і територіальну цілісність України, не може розраховувати на правовий захист, що випливає з принципу державного імунітету.
Особливу увагу суддя звернув на висновки Верховного Суду щодо забезпечення права на доступ до правосуддя. В умовах, коли російська федерація заперечує власну відповідальність за збройну агресію та не забезпечує ефективних механізмів захисту порушених прав, звернення до українського суду фактично залишається єдиним доступним способом судового захисту для потерпілих.
У виступі також було висвітлено основні категорії спорів, що розглядаються судами у зв’язку зі збройною агресією рф. У судах цивільної юрисдикції це справи про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої загибеллю або пораненням людей, руйнуванням чи втратою майна, вимушеним переміщенням, перебуванням у полоні, а також іншими наслідками війни. Господарські суди вирішують спори щодо компенсації збитків, пов’язаних із втратою або пошкодженням майна суб’єктів господарювання, транспортних засобів, товарних запасів, виробничих активів, з неможливістю користуватися корпоративними правами.
Окремо Віталій Уркевич зупинився на процесуальних аспектах розгляду таких справ. Зокрема, він звернув увагу на правову позицію Верховного Суду (постанова КГС ВС від 1 квітня 2025 року у справі № 916/293/24), відповідно до якої позови про відшкодування екологічної шкоди, завданої державі Україна внаслідок агресії рф, мають пред’являтися державою в особі уповноважених органів, а не громадськими організаціями.
Предметом аналізу стала й практика щодо звернення стягнення на майно суб’єктів, які фактично перебувають під контролем російської федерації. Як було зазначено, у справі щодо державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ» Верховний Суд дійшов висновку, що ця структура виконує функції, притаманні державним органам, та перебуває під настільки значним контролем російської федерації, що її майно може розглядатися як джерело виконання зобов’язань держави-агресора.
«Позивач є державною корпорацією, створеною російською федерацією. Головною метою існування ДКР «ВЕБ.РФ» є сталий соціально-економічний розвиток рф. При цьому підприємницька діяльність є додатковим видом діяльності і здійснюється лише для досягнення основної мети.
З відповідних положень Закону про ДКР «ВЕБ.РФ» вбачається, що уряд рф фактично розглядає ДКР «ВЕБ.РФ» як підпорядкований уряду орган, а не самостійну юридичну особу, яка на власний розсуд і ризик займається підприємницькою діяльністю, тому зазначене та здійснення урядом рф контролю за діяльністю ДКР «ВЕБ.РФ» мало наслідком утворення відносин агенту та принципала. Майно рф і ДКР «ВЕБ.РФ» змішується настільки, що відпадають підстави вважати таке майном юридичної особи, а не російської федерації.
ДКР «ВЕБ.РФ» є по суті органом рф, оскільки виконує цілі, функції та завдання, притаманні державним органам, знаходиться під щільним контролем російської федерації настільки, що є її alter ego («другим я»), і майном якого держава розпоряджається як своїм.
Судами попередніх інстанцій був зроблений в цілому правильний висновок (хоча з дещо відмінним мотивуванням) про те, що на майно ДКР «ВЕБ.РФ», яке знаходиться на території України, може бути звернено стягнення за боргами російської федерації», - зазначив суддя (постанова КГС ВС від 20.07.2022 у справі № 910/4210/20).
Стосовно міжнародних механізмів відшкодування збитків суддя нагадав, що в межах реалізації Резолюції Генеральної Асамблеї ООН щодо забезпечення відшкодування шкоди, завданої агресією проти України, було створено Реєстр збитків для України (RD4U), який функціонує під егідою Ради Європи. Станом на травень 2026 року до Реєстру подано понад 130 тис. заяв від фізичних осіб. У квітні 2026 року юридичні особи також отримали можливість звернення до Реєстру збитків.
Наприкінці суддя наголосив на швидкій ратифікації Україною Конвенції про створення Міжнародної компенсаційної комісії для України. Відповідно до її положень Комісія розглядатиме заяви про відшкодування збитків, визначатиме розмір компенсацій та ухвалюватиме рішення щодо виплат за рахунок спеціального компенсаційного фонду.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
