Сонячна електростанція для бізнесу: як правильно вести облік та які документи потрібні

Через блекаути, з якими зіткнувся бізнес під час війни, багато підприємств почали шукати альтернативні джерела енергії. Одним із таких варіантів стало встановлення сонячних електростанцій (СЕС). Основною складовою СЕС є сонячні панелі або батареї, які працюють разом з іншим обладнанням — інверторами, акумуляторами, контролерами заряду, лічильниками тощо. Для підприємств важливим питанням є правильний бухгалтерський облік та оподаткування придбання такої системи.

Для цілей бухгалтерського обліку сонячна електростанція є різновидом основних засобів. Це визначено пунктами 3 та 4 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92.

Відповідно до НП(С)БО 7, об’єктом основних засобів може бути:

• закінчений пристрій з усіма пристосуваннями та приладдям до нього;
• конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій;
• відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів, які мають загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент;
• інший актив, який відповідає визначенню основних засобів.

Підприємство також може визнати окремим об’єктом кожну частину СЕС, яка має різний строк експлуатації.

Остаточне рішення щодо варіанту обліку приймає керівник підприємства. При цьому він має врахувати висновки комісії із введення в експлуатацію основних засобів та суттєвість витрат, а також видати відповідний наказ.

Комісія з обліку основних засобів повинна врахувати технічні характеристики сонячної електростанції та її тип — наземна чи дахова.

До первісної вартості сонячної електростанції включають витрати, пов’язані з доведенням об’єкта до стану, придатного для використання.

Згідно з пунктами 7 та 8 НП(С)БО 7, до таких витрат належать:

• вартість робіт із проєктування;
• встановлення та монтаж обладнання;
• налагодження станції;
• послуги, безпосередньо пов’язані з підготовкою об’єкта до роботи;
• підключення до електромереж;
• оформлення «зеленого» тарифу.

Для законного використання СЕС підприємству необхідно мати технічну документацію на обладнання, сертифікати відповідності від виробників, а також документи, що підтверджують право власності на землю або будівлю.

У разі встановлення сонячних батарей на даху потрібно отримати дозвіл усіх співвласників будівлі. Якщо змінюється конструкція даху — необхідний відповідний проєкт.

Як оподатковується сонячна електростанція

Наземну або дахову СЕС можна класифікувати як окремий об’єкт основних засобів, якщо сонячні батареї можна відокремити від будівлі для подальшого продажу або монтажу на іншому об’єкті.

У такому випадку обладнання можна обліковувати на субрахунку 104 «Машини та обладнання».

Водночас контролюючі органи мають іншу позицію. У індивідуальній податковій консультації від 25 вересня 2018 року №4150/6/99-99-15-02-02-15/ІПК зазначено, що наземну сонячну електростанцію для податкових цілей слід відносити до групи «Споруди» з мінімальним строком корисного використання 15 років.

Таким чином, на думку контролерів, наземну СЕС у бухгалтерському обліку потрібно відображати на субрахунку 103 «Будівлі та споруди».

Якщо підприємство вирішить обліковувати наземну СЕС як обладнання у складі групи 4 із мінімальним строком корисного використання 5 років, йому потрібно бути готовим обґрунтовувати таку позицію перед контролюючими органами.

Для підприємств, які сплачують єдиний податок третьої або четвертої групи, операції з придбання та облаштування СЕС не впливають на об’єкт оподаткування єдиним податком.

Податок на додану вартість

Облаштування джерела альтернативної енергії пов’язане з господарською діяльністю підприємства. Тому, якщо у складі понесених витрат є суми ПДВ, підприємство може включити їх до податкового кредиту на загальних підставах.

Водночас на період дії воєнного стану, але не довше ніж до 1 січня 2029 року, від сплати ПДВ та ввізного мита звільнені операції із ввезення окремих видів енергетичного обладнання та інших товарів.

Перелік таких товарів визначений пунктом 87-1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України та пунктом 9-36 розділу ХХІ Митного кодексу України.

Зокрема, пільга поширюється на товари за кодом УКТ ЗЕД 8541 43 00 00 — фотоелектричні елементи, зібрані в модулі або вмонтовані в панель.

Також разом із сонячними панелями можуть звільнятися від оподаткування ПДВ інвертори (коди УКТ ЗЕД 8504 40 88 00 або 8504 40 84 00) та акумулятори (код УКТ ЗЕД 8507 60 00 00), якщо вони відповідають технічним вимогам для відновлення енергосистеми.

Водночас пільга не поширюється на допоміжні конструкції, зокрема металеві рами та опори, якщо вони класифіковані за іншими кодами УКТ ЗЕД.

Податок на нерухоме майно

Якщо наземну сонячну електростанцію класифікувати як споруду, вона не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно.

Відповідно до підпункту 14.1.238 Податкового кодексу України, споруда — це земельне поліпшення, що не належить до будівель та призначене для виконання спеціальних технічних функцій.

Об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно є лише будівлі відповідно до підпунктів 14.1.129, 14.1.129-1 та пункту 266.2.1 ПКУ.

Крім того, підприємствам необхідно повідомити контролюючий орган про об’єкт оподаткування, об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, або об’єкти, через які здійснюється діяльність. Для цього подається повідомлення за формою №20-ОПП відповідно до додатка 10 до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 9 грудня 2011 року №1588.

Як раніше писала «Судово-юридична газета», у парламентському комітеті з питань енергетики та житлово-комунальних послуг пояснили, як зміниться ринок електроенергії для домогосподарств із сонячними панелями після переходу до європейської моделі. Зокрема, нагадують, що чинний «зелений тариф» для домогосподарств припинить дію з 1 січня 2030 року.

Після запуску нової моделі ринку власники домашніх сонячних електростанцій зможуть продавати надлишкову електроенергію, зокрема й у напрямку європейського ринку. Водночас у Комітеті ВРУ очікують, що скоріше за все, цим займатиметься не сам власник, а більш професійні учасники ринку.

У комітеті пояснюють, що майбутня модель передбачає розвиток так званих агрегаторів — компаній, які збиратимуть надлишкову електроенергію від різних виробників, формуватимуть великі обсяги та продаватимуть їх на експорт або на внутрішньому ринку.