Чи порушує алкоголь біля храмів права віруючих: суд поставив крапку

У Польщі суд розглянув незвичну справу, в якій житель Кракова намагався оскаржити правила розміщення закладів, що продають алкоголь поблизу релігійних споруд. Чоловік стверджував, що присутність нетверезих людей біля храмів заважає йому сповідувати свою релігію та порушує гарантовану Конституцією свободу совісті й віросповідання. Втім, суд дійшов висновку, що самих суб'єктивних відчуттів для такого позову недостатньо, а оскаржуване рішення не порушує його юридичних прав.

Такого висновку дійшов Воєводський адміністративний суд у Кракові у справі № III SA/Kr 1197/25 щодо рішення міської ради Кракова, яким були визначені правила розміщення на території міста місць продажу та закладів, де дозволено реалізацію і споживання алкогольних напоїв.

Чому житель Кракова звернувся до суду

Позивач, який проживає у Кракові, заявив, що часто стикається з нетверезими людьми біля храмів. На його думку, це заважає зосередитися під час релігійних практик та суперечить його релігійним переконанням.

Він стверджував, що рішення міської ради:

• порушує принцип рівності перед законом;
• ускладнює реалізацію свободи совісті та віросповідання;
• суперечить положенням польського Закону від 26 жовтня 1982 року «Про виховання у тверезості та протидію алкоголізму»;
• фактично збільшує доступність алкоголю у громадському просторі.

Позивач також зазначав, що в історичному центрі Кракова поблизу великої кількості культових споруд працюють численні заклади, де продають або подають алкоголь, що, на його думку, створює перешкоди для здійснення релігійних практик.

Своє право на звернення до суду він обґрунтовував тим, що є жителем Кракова та практикуючим вірянином. Крім того, під час судового засідання повідомив, що діє також від імені громадського руху, учасником якого є.

Позивач просив суд повністю скасувати рішення міської ради.

Позиція міської ради

Міська рада Кракова просила суд відхилити скаргу. Вона наголосила, що позивач не довів наявності юридичного інтересу, який є обов'язковою умовою для оскарження такого рішення.

Що вирішив суд

Воєводський адміністративний суд у Кракові відхилив скаргу.

Суд нагадав, що відповідно до польського законодавства рішення органу місцевого самоврядування може бути оскаржене лише тією особою, чиї права або законний інтерес безпосередньо порушені.

На думку суду, позивач цього не довів.

У рішенні зазначено, що він не продемонстрував жодних реальних юридичних наслідків для своїх прав чи обов'язків. Сам факт проживання у Кракові та здійснення релігійної практики не свідчить про порушення законного інтересу.

Суд підкреслив, що польська судова практика розмежовує фактичний інтерес та юридичний інтерес. У цьому випадку позивач міг довести лише наявність власного невдоволення ситуацією, однак цього недостатньо для розгляду справи по суті.

Крім того, адміністративний суд наголосив, що не можна оскаржувати рішення органу влади виключно в інтересах суспільства загалом. Захист публічного інтересу забезпечується через процедури державного нагляду, а не шляхом подання індивідуального адміністративного позову.

Чому суд не побачив порушення свободи віросповідання

Окремо суд проаналізував доводи про нібито порушення свободи совісті та віросповідання.

Він звернув увагу, що стаття 53 Конституції Польщі гарантує кожному свободу совісті та релігії, зокрема право:

• сповідувати або приймати релігію за власним вибором;
• індивідуально чи спільно здійснювати богослужіння;
• молитися;
• практикувати та поширювати свої релігійні переконання.

Обмеження таких прав можливе лише законом і лише тоді, коли це необхідно для захисту державної безпеки, громадського порядку, здоров'я, моралі або прав інших осіб.

Водночас суд зазначив, що оскаржуване рішення міської ради жодним чином не впливало на можливість позивача відвідувати храм, брати участь у богослужіннях чи іншим чином реалізовувати своє право на свободу віросповідання.

Тому саме по собі невдоволення тим, що неподалік культових споруд працюють заклади, де продають алкоголь, не свідчить про порушення конституційних прав.

Громадський рух також не мав права подавати скаргу

Суд також відхилив аргумент про те, що позов подано від імені громадського руху, учасником якого є позивач.

Як зазначено, цей рух є неформальною ініціативою та не має процесуальної правосуб'єктності, необхідної для участі в адміністративному судочинстві.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.