Парламент підтримав зміни щодо виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям та їх сім’ям

Верховна Рада підтримала у першому читанні законопроект 13168 про внесення змін до Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо окремих питань виплати одноразової грошової допомоги.

Законопроект стосується виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям в період дії воєнного стану у разі їх загибелі (смерті) під час перебування у полоні, а також в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Так, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з Законом «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» мають право на її отримання.

Пунктом 3 статті 16-2 вищевказаного закону встановлено, що розмір одноразової грошової допомоги в період дії воєнного стану не може становити менше 15 мільйонів грн.

Як зазначають ініціатори законопроекту, конструкція норми дозволяє зробити висновок, що вказаний розмір одноразової грошової допомоги в період дії воєнного стану отримують всі військовослужбовці, які загинули (померли) під час виконання ними обов’язків військової служби.

При цьому законодавець не передбачає додаткової необхідності встановлювати причину смерті військовослужбовця, а підставою такої виплати вказує «загибель (смерть) під час виконання обов’язків військової служби».

До компетенції Кабміну віднесено визначення розміру одноразової грошової допомоги на період дії воєнного стану, яка при цьому не може бути меншою, ніж 15 мільйонів гривень.

Водночас практика щодо виплати одноразової грошової допомоги в період дії воєнного стану сім’ям військовослужбовців, які загинули (померли), перебуваючи в полоні, свідчить про різній підхід уповноважених органів до визначення суми таких виплат.

Зокрема, в разі смерті від поранення (контузії, травми, каліцтва) – 15 мільйонів гривень, а в разі смерті військовослужбовців, хоча і під час перебування в полоні, але в результаті захворювання – одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Аналіз норм ст. 24 Закон «Про військовий обов’язок і військову службу» дозволяє зробити висновок, що військовослужбовці, які перебувають в полоні, вважаються такими, які продовжують проходити військову службу, а, відтак, і виконувати обов’язки військової служби.

Відповідно, всі вони мають право на однаковий рівень захисту, незалежно від причини загибелі (смерті).

Втім, на сьогодні для захисту своїх прав на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 15 мільйонів гривень члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) в полоні, вимушені звертатись за правовою допомогою та відстоювати свої права у судах, що є додатковою травмуючою обставиною для тих, хто втратив рідних.

Запропоновані зміни дозволять встановити правову визначеність щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 15 мільйонів гривень військовослужбовцям, які загинули (померли) в полоні незалежно від причини загибелі (смерті).

Законопроектом також пропонується збільшити термін, протягом якого можуть бути здійснені виплати одноразової грошової допомоги в разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов’язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин.

Чинна норма встановлює термін, протягом якого такі виплати можуть бути здійснені – не пізніше ніж через 3 місяці після звільнення такої особи з військової служби.

Втім, як свідчить практика, цього терміну недостатньо для оформлення всіх необхідних документів, їх подання та розгляду в установленому законом порядку. Це пов’язано з тривалим періодом лікування та реабілітації, що мають пройти військовослужбовці, які отримали поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ними обов’язків військової служби. Часто документи неможливо вчасно отримати також й у зв’язку з перебуванням підрозділу, в якому військовослужбовці виконували обов’язки військової служби, в районі бойових дій.

Відтак, занадто короткий період на оформлення необхідних документів, який встановлений чинною нормою, перешкоджає військовослужбовцям реалізувати право на отримання одноразової грошової допомоги та примушує їх звертатись до суду.

При цьому треба враховувати, що судова практика в таких справах свідчить про підтримку інтересів військовослужбовців, втім, недосконалість законодавства та неврахування сучасних реалій, а саме перебування країни у військовому стані, змушує військовослужбовців використовувати додаткові засоби захисту, що можна було б уникнути, збільшивши час на оформлення необхідних документів.

Уточнення також потребує норма пункту 2 статті 16-2 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо визначення розміру одноразові грошової допомоги в залежності від прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Оскільки прожитковий мінімум не є сталою величиною, а встановлюється законодавцем на кожен календарний рік, ця норма потребує прив’язки до розміру прожиткового мінімуму, встановленого на конкретний рік. Відтак, пропонується передбачити, що виплата одноразової грошової допомоги буде залежати від прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності.

Отже, законопроектом пропонується внести зміни до Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які:

• дозволять законодавчо врегулювати розмір виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які загинули (померли) в полоні;
• збільшити термін на призначення і виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ними обов’язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення їм інвалідності, а також особам, звільненим з військової служби, які частково втратили працездатність внаслідок зазначених причин;
• уточнити норму щодо визначення прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, в залежності від року, в якому особі встановили групу інвалідності.

Так, пропонується:

• у підпункті сьомому пункту 2 статті 16 слова «три місяці» після слів «не пізніше, ніж через» замінити словами «один рік»;
• підпункт «б» пункту 1 статті 16-2 після слів «календарного року» доповнити словами «в якому встановлено відповідну групу інвалідності»;
• абзац другий пункту 3 статті 16-2 після слів «обов’язків військової служби» доповнити словами «а також під час перебування у полоні (крім тих військовослужбовців, які добровільно здалися в полон)
• установити, що вимоги, зазначені у абзаці другому пункту 3 статті 16-2 застосовується з 24 лютого 2022 року.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.