Зупинення строків давності під час мобілізації: як зміняться строки давності для корупційних справ НАБУ і САП
В парламенті зареєстровано черговий законопроєкт № 15354, який за словами його ініціаторів направлений на виконання взятих Україною зобовʼязань по боротьбі з корупцією. Офіційна мета документа — забезпечити невідворотність покарання за умисні корупційні злочини та усунути можливість штучного затягування процесів. Проте запропоновані зміни до статті 49 КК України викликають серйозні занепокоєння серед юридичної спільноти через потенційний конфлікт із нормами Конституції та нещодавніми висновками Верховного Суду.
Два інструменти проти строків давності: як це вплине на практику
Законопроєкт пропонує викласти частину другу статті 49 Кримінального кодексу у новій редакції.
Військова служба як підстава для зупинення давності
Це стосується виключно справ, що розслідуються детективами НАБУ або де обвинувачення підтримує САП. Якщо такий фігурант мобілізований або пішов на службу за контрактом, і суд зупинив провадження у справі — строки давності також зупиняються до моменту його звільнення або відновлення суду.
Зупинення з моменту передачі до суду
Для тяжких та особливо тяжких корупційних злочинів перебіг давності зупиняється автоматично у момент направлення обвинувального акта до суду. Поновлюється він лише у разі повернення акта прокурору через недоліки.
Нагадаємо, що за загальним правилом, передбаченим статтею 49 Кримінального кодексу України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з моменту вчинення кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минули встановлені законом строки давності — від 2 до 15 років залежно від тяжкості діяння.
Ініціатори проєкту називають існуючий підхід загалом обґрунтованим, проте зазначають, що існуюча модель регулювання створює ризики зловживання процесуальними правами. Зокрема, сторона захисту може свідомо затягувати досудове розслідування або судовий розгляд, порушуючи процесуальні обов’язки з метою недопущення ухвалення вироку до спливу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Ініціатива проти усталеної судової практики
Цікаво що, актуальна судова практика наразі ж навпаки зводиться до того, що саме по собі зупинення судового провадження у зв’язку з проходженням обвинуваченим військової служби у Збройних Силах України не зупиняє перебіг строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється лише у разі ухилення особи від досудового розслідування або суду, а сама по собі військова служба під час мобілізації не є таким ухиленням. Крім того, ст. 335 КПК України, яка дозволяє зупинити судове провадження через мобілізацію обвинуваченого, не передбачає автоматичного зупинення строків давності.
Такий підхід відображений у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду від 5 квітня 2021 року у справі № 328/1109/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 лютого 2023 року у справі № 735/1121/20, а також підтверджений постановою Другої судової палати ККС ВС від 12 травня 2026 року у справі № 607/15056/21, де роз’яснено порядок обчислення строків давності у випадках ухилення від слідства чи суду.
Запропоновані зміни фактично покликані змінити цей підхід, прямо передбачивши зупинення перебігу строків давності на період служби.
Боротьба із затягуванням процесу чи звуження процесуальних гарантій: ризики законопроєкту
Законопроєкт пов'язує проходження військової служби окремими категоріями обвинувачених із зупиненням перебігу строків давності, що може призвести до менш сприятливих процесуальних наслідків порівняно з особами, які не проходять військову службу. Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни є конституційним обов’язком громадян. Це означає, що виконання військового обов’язку може призвести до менш сприятливих процесуальних наслідків порівняно з особами, які не проходять військову службу, що може стати предметом оцінки з точки зору принципів справедливості та пропорційності правового регулювання.
Автори законопроєкту називають фіктивну мобілізацію до Сил оборони України одним із поширених негативних прикладів того, як сторона захисту свідомо затягує процес досудового розслідування або судового розгляду. І так дійсно, такі випадки трапляються і вони потребують законодавчого врегулювання, проте інститут строків давності існує не для звільнення винних від відповідальності, а для забезпечення балансу між інтересами держави у кримінальному переслідуванні та правом особи на правову визначеність і розгляд справи упродовж розумного строку.
Що ж стосується зупинки строків давності з моменту передачі акта до суду, то запропонований механізм також може вплинути на дотримання принципу розумного строку судового розгляду. Якщо перебіг строків давності зупинятиметься з моменту направлення обвинувального акта до суду, це потенційно зменшує значення строків давності як процесуальної гарантії та може послабити стимули до оперативного розгляду кримінальних проваджень. За умов тривалого судового розгляду, зумовленого перевантаженістю судів чи іншими об'єктивними причинами, обвинувачений може тривалий час перебувати у стані правової невизначеності, що може порушувати вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розгляду справи упродовж розумного строку.
Запропоновані зміни можуть істотно змінити баланс між інтересами держави у забезпеченні невідворотності кримінальної відповідальності та процесуальними гарантіями особи, закріпленими у статті 2 КПК України. Чи є таке втручання необхідним і пропорційним поставленій меті, ймовірно, стане предметом професійної дискусії під час розгляду законопроєкту в парламенті.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
