Коли 10 років кримінального провадження виправдовують пропуск позовної давності — позиція Верховного Суду
Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що тривалий розгляд кримінального провадження, в межах якого встановлювалися обставини незаконного вибуття земель державної власності, може бути поважною причиною пропуску позовної давності для подання позову про витребування таких земель. Водночас ВС підтвердив право держави повернути земельні ділянки лісового фонду, які були передані у приватну власність на підставі незаконних рішень та підроблених документів.
Обставини справи
Спір стосувався земельної ділянки лісового фонду в селі Поляниця Івано-Франківської області.
У 2004 році правоохоронні органи відкрили кримінальну справу щодо посадових осіб Поляницької сільської ради. Слідство встановило, що протягом 2002–2003 років вони незаконно вилучали землі державного лісового фонду, змінювали їх цільове призначення та передавали громадянам для житлової забудови.
За матеріалами кримінального провадження та висновком судово-земельної експертизи із користування ДП «Ворохтянське лісове господарство» було незаконно вилучено понад 40 гектарів земель лісового фонду.
Одну з таких ділянок площею 0,1 га отримав відповідач. У 2011 році він поділив її на дві окремі земельні ділянки та оформив на них нові державні акти.
У березні 2015 року Галицький районний суд Івано-Франківської області закрив кримінальне провадження у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Водночас суд встановив, що посадові особи сільської ради складали та видавали завідомо неправдиві документи щодо вилучення земель лісового фонду та передачі їх у приватну власність.
Цивільний позов ДП «Ворохтянське лісове господарство» про відшкодування збитків, заявлений у межах кримінального провадження, було залишено без розгляду.
Після цього прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України з вимогою витребувати земельні ділянки назад у державну власність.
Що вирішили суди
Суд першої інстанції частково задовольнив позов.
Він відмовив у вимогах про визнання недійсними державних актів на землю, оскільки визнав такий спосіб захисту неналежним. Натомість суд витребував земельні ділянки з незаконного володіння на користь держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України.
Апеляційний суд погодився з цими висновками та залишив рішення без змін.
Власник земельних ділянок подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
Яке питання розглядала Об’єднана палата
Ключовим у справі стало питання позовної давності.
Відповідач наполягав, що держава та прокурор пропустили встановлений законом строк звернення до суду, а тому позов мав бути відхилений.
Справу передали на розгляд Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду, оскільки виникла необхідність оцінити підходи Верховного Суду щодо того, чи може тривалий розгляд кримінального провадження бути поважною причиною пропуску позовної давності у справах про повернення державного майна.
Позиція Верховного Суду
Об’єднана палата нагадала, що поважними причинами пропуску позовної давності можуть бути лише такі обставини, які з об’єктивних і незалежних від позивача причин унеможливлювали або істотно ускладнювали своєчасне звернення до суду.
Суд звернув увагу, що з 2005 до 2015 року тривав розгляд кримінального провадження, у межах якого встановлювалися обставини незаконного вилучення земель лісового фонду, підроблення офіційних документів та передачі земель громадянам.
У цьому кримінальному провадженні постійний користувач земельної ділянки — ДП «Ворохтянське лісове господарство» — уже вжив заходів для захисту своїх прав, подавши цивільний позов про відшкодування збитків.
Верховний Суд зазначив, що тривалий розгляд кримінального провадження, в якому оцінювалися та були встановлені обставини підроблення документів, на підставі яких земельна ділянка вибула з володіння держави, за певних обставин може визнаватися поважною причиною пропуску позовної давності для звернення з позовом про витребування такої земельної ділянки.
При цьому Об’єднана палата погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у цій справі поважних причин пропуску позовної давності.
Чому землю повернули державі
Верховний Суд погодився з висновками попередніх інстанцій, що спірна земельна ділянка вибула з володіння держави поза її волею внаслідок незаконних дій посадових осіб органу місцевого самоврядування.
Суд встановив, що земельна ділянка належала до земель лісового фонду та перебувала у постійному користуванні лісгоспу. Її вилучення і зміна цільового призначення відбулися без дотримання вимог земельного та лісового законодавства.
За таких обставин держава мала право витребувати земельну ділянку на підставі статті 388 ЦК України як майно, що вибуло з її володіння не з її волі.
Верховний Суд про належний спосіб захисту
Суд окремо підтвердив усталену практику Великої Палати Верховного Суду щодо способу захисту права власності.
На думку Суду, для повернення незаконно відчуженого майна не потрібно окремо оскаржувати рішення органів влади, державні акти, записи про державну реєстрацію чи інші документи, які посвідчують право власності.
Ефективним способом захисту у таких спорах є віндикаційний позов — вимога про витребування майна від незаконного володільця. Саме тому суди правомірно відмовили у вимогах про визнання недійсними державних актів, але задовольнили вимогу про витребування земельних ділянок.
Що Верховний Суд зазначив щодо добросовісного набувача
Суд також оцінив питання дотримання права особи на мирне володіння майном відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Верховний Суд звернув увагу, що відповідач набув земельну ділянку безоплатно, не використовував її, не здійснював забудови та не порушував питання про компенсацію.
За таких обставин витребування земельної ділянки не покладає на нього надмірний індивідуальний тягар і не порушує принцип пропорційності втручання у право власності.
Чи відступила Об’єднана палата від попередньої практики
Попри те, що справу № 354/625/15 було передано на розгляд Об’єднаної палати через можливу необхідність відступлення від висновків Верховного Суду у низці аналогічних справ щодо земель у Поляниці, Об’єднана палата не побачила підстав для такого відступу.
Суд дійшов висновку, що попередні правові позиції щодо оцінки поважності причин пропуску позовної давності відповідають вимогам закону та можуть застосовуватися надалі.
Остаточне рішення
Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду залишила касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій — без змін.
Спірні земельні ділянки підлягають поверненню у державну власність.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
