ТЦК проігнорував заяву батька-одинака студентки на відстрочку, надіслану поштою: рішення суду
Донецький окружний адміністративний суд розглянув справу за позовом військовозобов’язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо неналежного розгляду заяви про продовження відстрочки від призову під час мобілізації та постановки на військовий облік. Суду належало з’ясувати, чи був ТЦК зобов’язаний розглянути подану заяву та прийняти за її результатами відповідне рішення, а також чи є протиправною бездіяльність щодо непроведення перевірки підстав для надання відстрочки.
Обставини справи
Позивач звернувся до ТЦК із письмовою заявою про оформлення нової відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Заява була направлена поштою та отримана відповідачем. Обґрунтовуючи своє право на відстрочку, заявник зазначив, що самостійно виховує доньку, яка досягла повноліття, однак продовжує навчання за денною формою здобуття освіти. Він посилався на положення статей 198 та 199 Сімейного кодексу України, відповідно до яких батьки зобов’язані утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання та потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними 23 років.
До заяви були додані документи, які, на думку заявника, підтверджували право на продовження відстрочки, зокрема рішення суду про позбавлення матері батьківських прав, документи військового обліку, свідоцтво про народження доньки та довідка про її навчання. Незважаючи на отримання заяви, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не розглянув її та не повідомив заявника про будь-яке рішення. Саме ця обставина стала підставою для звернення до суду з вимогами про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання внести відповідні відомості до реєстру та поставити його на військовий облік.
Позиція суду
Суд зазначив, що стаття 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає категорії громадян, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації. Водночас порядок реалізації такого права регламентується Порядком організації та ведення військового обліку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів №1487, та Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів №560.
Суд звернув увагу, що відповідно до пункту 58 Порядку №560 військовозобов’язаний подає заяву про надання відстрочки разом із підтвердними документами, а така заява підлягає обов’язковій реєстрації. Після її надходження комісія повинна вивчити документи, перевірити наявність законних підстав для відстрочки та протягом визначеного строку ухвалити рішення про надання або відмову в наданні відстрочки. Рішення оформлюється протоколом, а заявник має бути повідомлений про результати його розгляду.
Окремо суд підкреслив, що ні Порядок №1487, ні Порядок №560 не містять вимоги щодо особистого відвідування ТЦК для подання заяви про відстрочку. Тому надсилання заяви поштовим зв’язком не може бути підставою для її нерозгляду. Суд дійшов висновку, що заявник належним чином реалізував право на подання заяви та документів для вирішення питання щодо продовження відстрочки.
Суд також зазначив, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них повноважень зобов’язані розглядати звернення громадян, вирішувати питання щодо оформлення відстрочок та приймати відповідні рішення. Після отримання заяви та документів відповідач мав ухвалити рішення про надання відстрочки або про відмову в її наданні, оскільки такі рішення повинні бути належним чином оформлені та породжують правові наслідки для заявника.
Оскільки відповідач не розглянув заяву та не прийняв жодного рішення, суд визнав, що мала місце протиправна бездіяльність суб’єкта владних повноважень. Суд наголосив, що бездіяльністю є невчинення дії, яку орган зобов’язаний здійснити у встановлений законом строк. У цьому випадку така бездіяльність полягала саме в нерозгляді заяви про надання відстрочки та непроведенні перевірки підстав для її надання.
Крім того, суд звернув увагу, що пункт 60 Порядку №560 передбачає обов’язкову перевірку підстав для надання відстрочки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів. Матеріали справи не містили доказів проведення такої перевірки. У зв’язку з цим суд визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перевірки підстав для надання відстрочки.
Разом із тим суд відмовився визнавати протиправною бездіяльність щодо непродовження строку дії відстрочки, оскільки відповідач узагалі не здійснив перевірку підстав для її надання і не встановив наявність чи відсутність відповідного права. За таких обставин суд не міг підміняти собою компетентний орган та вирішувати питання про надання відстрочки по суті. Аналогічно суд визнав передчасною вимогу про зобов’язання поставити заявника на військовий облік, оскільки відповідна заява ще не була розглянута уповноваженим органом.
Висновки суду
Донецький окружний адміністративний суд у справі № 200/1720/26 дійшов висновку, що територіальний центр комплектування та соціальної підтримки допустив протиправну бездіяльність, не здійснивши перевірку підстав для надання відстрочки та не розглянувши заяву про її продовження.
Суд зобов’язав відповідача розглянути заяву заявника від 18 лютого 2026 року, провести необхідну перевірку, після чого прийняти рішення про продовження відстрочки від призову під час мобілізації або надати вмотивовану відмову відповідно до вимог Порядку №560. Також відповідач повинен вирішити питання щодо постановки заявника на військовий облік. В іншій частині позовних вимог суд відмовив.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
