Чоловік вимагав одноразову допомогу за інвалідність через 51 рік після звільнення з військової служби — що вирішив Верховний Суд

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду підтвердив, що військовослужбовець строкової служби не набуває права на одноразову грошову допомогу, якщо інвалідність встановлена після спливу трьох місяців із дня звільнення зі служби, оскільки саме така умова була передбачена законодавством, чинним на момент виникнення права на виплату.

КАС ВС залишив без задоволення касаційну скаргу чоловіка, який проходив строкову службу у 1963–1966 роках. Ще у 1966 році йому було встановлено III групу інвалідності через захворювання, отримане під час військової служби. У 2017 році під час повторного огляду йому встановили I групу інвалідності, після чого він звернувся за призначенням одноразової грошової допомоги.

Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що законодавство, чинне на момент встановлення I групи інвалідності у 2017 році, передбачало для військовослужбовців строкової служби спеціальні умови отримання такої допомоги. Однією з них є встановлення інвалідності під час проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення. Оскільки у цій справі I групу інвалідності встановлено через десятки років після звільнення, право на виплату не виникло.

Обставини справи

Позивач проходив строкову військову службу з листопада 1963 року до липня 1966 року. Під час служби він захворів на сечокам’яну хворобу, проходив лікування та операцію. Військово-лікарська комісія встановила, що захворювання виникло в період проходження військової служби.

У вересні 1966 року йому вперше встановили III групу інвалідності із зазначенням причини: захворювання, отримане під час служби в Радянській Армії. Через багато років, 30 жовтня 2017 року, за результатами повторного огляду МСЕК позивачу встановили I групу інвалідності.

Після цього чоловік звернувся до Міністерства оборони з вимогою призначити одноразову грошову допомогу. Він наполягав, що має право на виплату у розмірі 120-кратного прожиткового мінімуму, оскільки захворювання, яке призвело до інвалідності, було пов’язане з проходженням військової служби.

Однак у 2024 році Комісія Міноборони повторно відмовила у призначенні допомоги. Серед підстав відмови було зазначено, що на момент первинного встановлення інвалідності у 1966 році законодавство не передбачало такої виплати, а також те, що інвалідність була встановлена значно пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби.

Що вирішили суди

Закарпатський окружний адміністративний суд, а згодом і Восьмий апеляційний адміністративний суд відмовили у задоволенні позову.

Суди дійшли висновку, що на момент встановлення позивачу I групи інвалідності у 2017 році діяли спеціальні правила щодо виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям строкової служби. Ці норми не передбачали права на таку виплату у випадках, коли інвалідність встановлена після спливу трьох місяців із дня звільнення зі служби.

Позиція Верховного Суду

Касаційний адміністративний суд погодився з такими висновками.

Суд нагадав, що право на одноразову грошову допомогу визначається законодавством, чинним на момент виникнення такого права. Для військовослужбовців строкової служби закон встановлює окремі умови отримання цієї виплати.

Верховний Суд звернув увагу, що інститут одноразової грошової допомоги для військовослужбовців був запроваджений лише з 2007 року. Водночас первинну інвалідність позивачу встановили ще у 1966 році, коли відповідний механізм виплат законодавством не був передбачений. Суд зазначив, що питання призначення таких виплат має оцінюватися з урахуванням законодавства, чинного на момент виникнення права на допомогу.

Також Суд підкреслив, що після змін законодавства, які набрали чинності з 1 січня 2017 року, для військовослужбовців строкової служби було встановлено спеціальний порядок отримання одноразової грошової допомоги. Право на неї виникає лише у разі встановлення інвалідності під час проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення, якщо інвалідність пов’язана із захворюванням чи нещасним випадком, що мали місце під час служби.

Оскільки позивач був звільнений зі служби у 1966 році, а I групу інвалідності йому встановили лише у 2017 році, визначена законом умова щодо строку встановлення інвалідності не була дотримана. Тому право на одноразову грошову допомогу у нього не виникло.

Крім того, Верховний Суд відхилив посилання позивача на інші постанови Верховного Суду, зазначивши, що вони стосувалися інших фактичних обставин та іншого правового регулювання.

Висновок

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення та підтвердив законність рішень судів попередніх інстанцій. У справі 260/89/25 суд дійшов висновку, що встановлення I групи інвалідності через багато років після звільнення зі строкової військової служби не створює права на одноразову грошову допомогу, навіть якщо захворювання пов’язане з проходженням військової служби.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.