КСУ перевіряє конституційність сплати судового збору за оскарження дій державних і приватних виконавців

18:12, 9 червня 2026
telegram sharing button
facebook sharing button
viber sharing button
twitter sharing button
whatsapp sharing button
КСУ розглядає справу про справляння судового збору за звернення до суду щодо забезпечення виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
КСУ перевіряє конституційність сплати судового збору за оскарження дій державних і приватних виконавців
Слідкуйте за актуальними новинами у соцмережах SUD.UA

Конституційний Суд України розглядає справу щодо конституційності норм Закону «Про судовий збір» у частині справляння судового збору за звернення до адміністративного суду у спорах, пов’язаних з оскарженням рішень, дій чи бездіяльності державних і приватних виконавців під час виконання судових рішень, які набрали законної сили.

Велика палата КСУ на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядала справу за конституційним поданням Верховного Суду.

Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Алла Олійник виклала зміст конституційного подання та обґрунтування автора клопотання. Суддя повідомила, що Верховний Суд просить перевірити на відповідність Конституції України частину другу статті 3, підпункти 1, 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674–VI.

У частині другій статті 3 Закону визначено перелік позовних заяв, інших заяв, клопотань, апеляційних та касаційних скарг, за подання яких судовий збір не справляють.

У підпунктах 1, 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону встановлено ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову та апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Обґрунтовуючи твердження щодо неконституційності оспорюваних приписів Закону, суб’єкт права на конституційне подання зазначає, що за подання позову в порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України та за подання апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду, прийняту за результатами розгляду такого позову, справляється судовий збір відповідно до Закону.

Частина перша статті 287 КАС встановлює право, зокрема, учасників виконавчого провадження звернутися до адміністративного суду з позовною заявою щодо неправомірних дій або бездіяльності державного або приватного виконавця.

Суддя поінформувала, що висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду став підставою для внесення Верховним Судом конституційного подання. Предметом касаційного оскарження була ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги у зв’язку з несплатою судового збору з приводу оскарження рішення органу державної виконавчої служби, порядок розгляду якої визначено статтею 287 КАС.

У контексті цієї справи спірним було питання про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, якою повернено позовну заяву з підстав несплати судового збору за подання позовної заяви в порядку статті 287 КАС.

Верховний Суд зазначає, що після ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 13 травня 2024 року № 6-р(ІІ)/2024 за оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних/приватних виконавців у цивільному судочинстві збір не справляється. Натомість за звернення до суду з позовом у порядку статті 287 КАС та за апеляційне й касаційне оскарження судових рішень, прийнятих за результатами розгляду такого позову, судовий збір справляється в загальному порядку в розмірах, встановлених у статті 4 Закону, що ставить у нерівне становище позивача/стягувача у виконавчому провадженні, на користь якого ухвалено рішення суду в порядку адміністративного судочинства, порівняно з позивачем/стягувачем у виконавчому провадженні щодо виконання рішення суду, прийнятого за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Також Верховний Суд звернув увагу на розмір ставок судового збору, а саме, у підпункті 1 пункту 3 частини другої статті Закону йдеться про позов взагалі і не уточнюється предмет спору.

Суб’єкт права на конституційне подання вважає, що у підпункті 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону словосполучення „на ухвалу суду“ має узагальнюючий характер і не розрізняє ухвал (не містить винятків та застережень), за оскарження яких не підлягає сплаті судовий збір.

Посилаючись на норми Конституції України, юридичні позиції Конституційного Суду України, Верховний Суд дійшов висновку про наявність ознак невідповідності оспорюваних приписів Закону, що уможливлюють справляння стягувачем у виконавчому провадженні з виконання судового рішення, прийнятого на його користь, судового збору за подання адміністративного позову, апеляційної/касаційної скарги у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в порядку статті 287 КАС, частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, статті 129-1 Конституції України, оскільки обмежують право на справедливий суд.

«Враховуючи конституційний принцип обов’язковості судового рішення, закріплений у пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України, особа, на користь якої ухвалено судове рішення, не повинна сплачувати судовий збір за звернення до суду з вимогою забезпечити виконання судового рішення (встановлення судового контролю), яке набрало законної сили», – зазначає Верховний Суд.

Суддя-доповідач поінформувала, що для забезпечення повноти розгляду справи було надіслано запити до органів державної влади, наукових установ, членів Науково-консультативної ради Конституційного Суду України з проханням надати юридичний аналіз питань, порушених у конституційному поданні.

Дослідивши матеріали справи на відкритій частині, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання для подальшого обговорення питань, пов’язаних із конституційним провадженням.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Виступ Генерального прокурора Руслана Кравченка на Ministerial Dialogue Group