ТЦК проігнорував заяву на відстрочку від багатодітного батька, який перебував за кордоном — втрутився суд
Львівський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що територіальний центр комплектування та соціальної підтримки зобов’язаний розглянути заяву про надання відстрочки від мобілізації та ухвалити рішення по суті, якщо така заява надійшла від самого військовозобов’язаного. У цій справі суд визнав протиправною бездіяльність ТЦК, який не розглянув заяву про відстрочку та не прийняв жодного рішення за результатами її розгляду.
Водночас суд наголосив, що не може самостійно вирішувати питання про надання відстрочки замість комісії ТЦК. Тому позов задовольнили частково: бездіяльність визнали протиправною, а відповідача зобов’язали повторно розглянути заяви та прийняти належне рішення.
Обставини справи
Позивач перебуває на військовому обліку та має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову під час мобілізації військовозобов’язані, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років, за умови відсутності заборгованості зі сплати аліментів. Раніше чоловік уже отримував відстрочки на цій підставі.
У листопаді 2025 року він направив заяви про надання відстрочки та необхідні документи поштою через Центр надання адміністративних послуг міста Львова для подальшої передачі до ТЦК, а також окремо — безпосередньо на ім’я голови відповідної комісії ТЦК. Отримання документів відповідачем підтверджувалося поштовими документами та не заперечувалося самим ТЦК.
Однак жодного рішення про надання або відмову в наданні відстрочки комісія не ухвалила.
Після адвокатського запиту ТЦК повідомив, що заява про відстрочку має подаватися через ЦНАП особисто відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів №560. Інших рішень за результатами розгляду звернень позивача відповідач не приймав.
Що встановив суд
Суд проаналізував положення Порядку №560 та звернув увагу, що норми про особисте подання заяви визначають насамперед суб’єкта звернення. Тобто волевиявлення має виходити безпосередньо від військовозобов’язаного, а не від його представника чи іншої особи.
На думку суду, вимога про особисте подання заяви не означає обов’язкової фізичної присутності особи у приміщенні ЦНАП як єдиного можливого способу подання документів. Надсилання заяви поштою самим військовозобов’язаним також є формою особистого волевиявлення та не змінює суб’єкта звернення.
Суд врахував, що заявник перебував за кордоном
Суд також встановив, що на момент звернення позивач перебував за межами України.
З матеріалів справи випливало, що фізичний прийом документів у львівському ЦНАП у Гданську не здійснювався. Позивача поінформували про можливість оформлення відстрочки через застосунок «Резерв+» або шляхом особистого звернення до відділу ЦНАП на території України.
За таких обставин направлення заяви поштою суд розцінив як доступний спосіб реалізації права на звернення. Тому сам по собі такий спосіб подання документів не міг бути підставою для відмови в їх розгляді.
Чому суд визнав бездіяльність протиправною
Суд зазначив, що після отримання заяв та підтвердних документів у ТЦК виник обов’язок розглянути їх по суті та прийняти рішення про надання або відмову в наданні відстрочки.
Натомість відповідач не ухвалив жодного рішення у формі, передбаченій законодавством, а лише надіслав роз’яснення щодо способу подання документів.
На переконання суду, така поведінка свідчить не про реалізацію дискреційних повноважень, а про протиправну бездіяльність, оскільки ТЦК фактично не виконав покладений на нього законом обов’язок розглянути звернення та прийняти передбачене законодавством рішення.
Чому суд не зобов’язав надати відстрочку
Позивач просив не лише визнати бездіяльність протиправною, а й зобов’язати ТЦК надати йому відстрочку.
У цій частині суд відмовив.
Суд пояснив, що питання про надання або відмову в наданні відстрочки належить до компетенції комісії ТЦК. Адміністративний суд не може підміняти собою орган влади та приймати рішення замість нього.
Тому належним способом захисту є зобов’язання відповідача повторно розглянути заяви та ухвалити рішення відповідно до вимог законодавства з урахуванням правової оцінки, наведеної у рішенні суду.
Рішення суду
Львівський окружний адміністративний суд визнав протиправною бездіяльність ТЦК щодо нерозгляду заяв військовозобов’язаного про надання відстрочки від призову під час мобілізації.
Суд також зобов’язав відповідача повторно розглянути заяви від 24 листопада 2025 року та прийняти за результатами їх розгляду рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
У задоволенні вимоги про зобов’язання безпосередньо надати відстрочку суд відмовив, оскільки таке рішення належить до компетенції комісії ТЦК.
Крім того, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача стягнуто судовий збір у розмірі 1064,96 грн.
Таким чином, у справі №380/1606/26 суд дійшов висновку, що ТЦК не мав підстав залишати заяви про відстрочку без розгляду лише через спосіб їх подання та був зобов’язаний ухвалити рішення по суті звернення — про надання або відмову в наданні відстрочки.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
