Чи має право поліцейський не їхати у відрядження на Донеччину, якщо вважає себе недостатньо підготовленим — позиція ВС
Суб’єктивна оцінка поліцейським власної підготовки, складності завдань чи доцільності відрядження не є підставою для невиконання наказу керівництва. Якщо відсутні об’єктивні та документально підтверджені перешкоди, неприбуття у відрядження під час воєнного стану може бути підставою для звільнення зі служби. Такого висновку Верховний Суд дійшов у справі №520/23819/24, залишивши без змін рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили колишньому поліцейському у поновленні на службі.
Обставини справи
Капітан поліції, який проходив службу на посаді старшого інспектора полку поліції особливого призначення ГУНП у Харківській області, оскаржив наказ про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення та подальший наказ про звільнення зі служби.
Як встановили суди, 8 липня 2024 року поліцейського ознайомили з наказом про відрядження до Донецької області в оперативне підпорядкування одного з оперативно-тактичних угруповань для виконання бойових (спеціальних) завдань у складі підрозділу поліції особливого призначення.
Під час службового розслідування було встановлено, що після доведення наказу поліцейський до місця відрядження не вибув. Цей факт підтверджувався рапортами керівників, поясненнями інших працівників поліції, відеозаписом ознайомлення з наказом та іншими матеріалами службового розслідування.
Сам позивач не заперечував, що у відрядження не поїхав. Водночас він стверджував, що не відмовлявся від виконання наказу, а повідомив керівництво про неможливість його виконання через відсутність необхідної військової та тактичної підготовки, навичок бойового злагодження та облаштування оборонних позицій. На його думку, ці обставини свідчили про наявність об’єктивних причин для невиконання наказу та не були належним чином враховані під час службового розслідування.
За результатами службового розслідування ГУНП дійшло висновку про вчинення дисциплінарного проступку та застосувало до поліцейського дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби. Надалі це стягнення було реалізовано наказом про звільнення.
Що вирішили суди
Харківський окружний адміністративний суд, а згодом і Другий апеляційний адміністративний суд відмовили у задоволенні позову.
Суди виходили з того, що поліцейський був належним чином ознайомлений із наказом керівництва, однак не виконав його та не вибув у відрядження під час дії воєнного стану. Такі дії були кваліфіковані як порушення службової дисципліни, невиконання службових обов’язків та Присяги поліцейського.
Суди також звернули увагу, що поліцейські в умовах воєнного стану беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони та забезпеченні заходів правового режиму воєнного стану, а тому невиконання відповідного наказу є несумісним із подальшим проходженням служби в поліції.
Позиція Верховного Суду
Касаційний адміністративний суд погодився з висновками попередніх інстанцій.
Верховний Суд нагадав, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, а службова дисципліна зобов’язує поліцейського безумовно виконувати накази керівників, видані в межах їхніх повноважень і відповідно до закону. Під час воєнного стану органи та підрозділи поліції беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони та заходів правового режиму воєнного стану.
Суд окремо проаналізував доводи позивача щодо застосування частини другої статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції, яка передбачає обов’язок поліцейського повідомити керівника про неможливість виконання наказу.
Колегія суддів зазначила, що ця норма не створює самостійної підстави для невиконання наказу, а встановлює механізм оперативного інформування керівництва про наявність об’єктивних перешкод для його виконання. Сам факт подання рапорту або повідомлення про труднощі не усуває обов’язку виконати наказ та не спростовує факту дисциплінарного проступку.
Верховний Суд підкреслив, що невиконання наказу про відрядження під час воєнного стану може бути виправдане лише за наявності об’єктивних і документально підтверджених обставин, які реально унеможливлюють його виконання, наприклад підтвердженого медичними документами стану здоров’я. У цій справі таких обставин встановлено не було.
Суд також відхилив аргументи про недостатню військову або тактичну підготовку. На думку колегії суддів, суб’єктивна оцінка поліцейським власного рівня підготовки, складності майбутніх завдань чи доцільності відрядження не є об’єктивною перешкодою для виконання наказу, особливо в умовах воєнного стану. Такі обставини можуть мати значення для організації подальшого проходження служби або підготовки особового складу, але не звільняють від обов’язку прибути до місця відрядження.
Окремо Верховний Суд звернув увагу, що під час службового розслідування були встановлені обтяжуючі обставини, зокрема наявність у поліцейського чинного дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
Висновок Верховного Суду
Верховний Суд дійшов висновку, що поліцейський був належним чином ознайомлений із наказом про відрядження, однак свідомо не виконав його та не вибув до місця несення служби. Відсутність документально підтверджених перешкод свідчить про порушення службової дисципліни та невиконання обов’язків поліцейського.
За таких обставин Касаційний адміністративний суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду та Другого апеляційного адміністративного суду — без змін.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
