Верховний Суд пояснив, чи має сільська рада право зобов'язати мешканців встановлювати лічильники електроенергії
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду розглянув справу щодо законності окремих положень рішення Дівичківської сільської ради, якими мешканців багатоквартирних будинків зобов'язали встановити засоби обліку електроенергії, а також визначили порядок розподілу вартості електроенергії між споживачами, які не мають індивідуальних лічильників. Суд перевірив, чи діяла сільська рада в межах своїх повноважень, ухвалюючи відповідне нормативне рішення.
Фабула справи
Спір виник після того, як ще у 2019 році Міністерство оборони України передало до комунальної власності територіальної громади частину майна військового містечка, зокрема шість багатоквартирних житлових будинків.
Після прийняття цього майна Дівичківська сільська рада ухвалила рішення від 6 лютого 2020 року №1085-24-VII, яким затвердила Порядок відшкодування витрат на надання послуг з електропостачання, водопостачання, водовідведення та теплопостачання.
Зокрема, рішенням було передбачено обов'язок споживачів встановити засоби обліку електроенергії та водопостачання. Крім того, для будинків, які не були оснащені індивідуальними лічильниками, встановлювався порядок визначення обсягів спожитої електроенергії як різниці небалансу між показниками загальнобудинкового лічильника та сумарними показниками індивідуальних засобів обліку з подальшим розподілом між споживачами, які не встановили лічильники.
Позивач вважав, що сільська рада перевищила свої повноваження, оскільки законодавство не наділяє орган місцевого самоврядування правом покладати на споживачів обов'язок встановлювати лічильники електроенергії та визначати інший порядок розрахунків за електроенергію, ніж передбачений спеціальним законодавством. Також він просив стягнути моральну шкоду.
Рішення судів
Після передачі спору до адміністративної юрисдикції Київський окружний адміністративний суд частково задовольнив позов. Суд визнав протиправним та нечинним пункт рішення сільської ради в частині покладення на мешканців багатоквартирних будинків обов'язку встановлювати засоби комерційного обліку електроенергії. Водночас у задоволенні інших позовних вимог, зокрема щодо скасування положень про порядок розподілу небалансу електроенергії та відшкодування моральної шкоди, було відмовлено.
Шостий апеляційний адміністративний суд погодився з такими висновками та залишив рішення без змін.
Правова позиція Верховного Суду
Верховний Суд наголосив, що відповідно до статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією і законами України.
Колегія суддів зазначила, що правовідносини у сфері виробництва, передачі, розподілу, купівлі-продажу, постачання та споживання електричної енергії регулюються спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про ринок електричної енергії», Кодексом комерційного обліку електричної енергії, Правилами роздрібного ринку електричної енергії та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цих законів.
Суд дійшов висновку, що жодним із зазначених нормативно-правових актів не передбачено повноважень органу місцевого самоврядування покладати на споживачів обов'язок встановлювати індивідуальні засоби комерційного обліку електричної енергії. Відтак Дівичківська сільська рада, ухвалюючи відповідне положення свого рішення, вийшла за межі наданих їй законом повноважень, а тому воно правомірно було визнане судами протиправним і нечинним.
Водночас Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для скасування положення Порядку щодо визначення обсягів споживання електричної енергії у будинках, не обладнаних індивідуальними засобами обліку. Суд зазначив, що оскаржуване положення саме по собі не встановлює нових правил функціонування ринку електричної енергії чи порядку комерційного обліку, а лише визначає механізм розподілу небалансу між споживачами за відсутності індивідуальних приладів обліку.
Крім того, Верховний Суд погодився з висновком про відмову у відшкодуванні моральної шкоди. Колегія суддів зазначила, що позивач не довів факту заподіяння такої шкоди, причинно-наслідкового зв'язку між прийняттям оскаржуваного рішення та негативними наслідками, а також не обґрунтував розмір заявленої компенсації.
Також Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотань про постановлення окремих ухвал щодо Кабінету Міністрів України, наявності ознак кримінального правопорушення та дій суддів, зазначивши, що ці питання не є предметом розгляду у цій адміністративній справі.
За результатами касаційного перегляду Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції — без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
