Велика Палата ВС визначила, коли протоколи НСРД можуть бути доказом у дисциплінарній справі щодо судді
Якщо відомості, зазначені в протоколах про результати проведення НСРД розсекречені на законних підставах, то дисциплінарний орган під час дисциплінарного провадження може досліджувати ці протоколи та надавати оцінку викладеній у них інформації, а також всім доказам сукупно на предмет наявності у діях судді складу дисциплінарного проступку, здійснюючи натомість самостійну оцінку таких дій та обставин справи, зокрема й у контексті дотримання суддями правил службової та професійної етики. Такий висновок зробила ВП ВС у справі №990SCGC/32/25.
Обставини справи
Суддю запідозрили в отриманні неправомірної вигоди за ухвалення судових рішень.
Дисциплінарний орган дійшов висновку про наявність в діях судді складу дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, що знайшло прояв у тому, що суддя своїми діями допустив поведінку, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, та є підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
Інформацію про ознаки дисциплінарного проступку дисциплінарний орган отримав з відеозаписів, протоколів допиту, протоколу огляду та вручення грошових коштів, протоколів обшуку, висновків експерта та інших окремих матеріалів кримінального провадження, а також з протоколів НСРД.
До того ж ВРП врахувала не лише згадані докази, а й поведінку власне судді, який не навів обґрунтованого пояснення своєї версії подій, про які йшлося в матеріалах досудового слідства та рішенні Дисциплінарної палати ВРП.
Правовий висновок ВП ВС
ВП ВС насамперед звернула увагу на те, що дисциплінарна і кримінальна відповідальність є відмінними видами юридичної відповідальності, а також на те, що у дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження, тому притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та одночасне здійснення стосовно нього кримінального провадження не суперечать принципам справедливості та пропорційності, а отже, не є подвійним притягненням до відповідальності за одне й те саме порушення.
Вирішуючи питання щодо можливості використання інформації, зафіксованої в протоколах НСРД у дисциплінарному провадженні ВП ВС врахувала, що частина друга статті 255 КПК України має тлумачитися і застосовуватися з урахуванням частини першої цієї статті, а також назви статті, яка визначає сферу застосування усіх приписів, вміщених у ній.
Оскільки стаття 255 КПК України має назву «Заходи щодо захисту інформації, яка не використовується у кримінальному провадженні», то заборони у частині другій поширюються на ту інформацію, яка не використовується у відповідному кримінальному провадженні.
Наведений підхід до тлумачення частини другої статті 255 КПК України підтверджується логікою законодавця, зокрема змістом приписів наступної статті 256 цього Кодексу.
Фактично критерієм розмежування між предметами правового регулювання статті 255 КПК України та статті 256 цього Кодексу є принцип належності доказів, визначений у статті 85 КПК України.
Відповідно стаття 256 КПК України застосовується до усіх доказів, зібраних у кримінальному провадженні, зокрема й інформації, зафіксованої у протоколах НСРД, які відповідають критерію належності, тобто до тих фактичних даних, що стосуються предмета доказування у кримінальному провадженні чи обставин, які мають значення для цього провадження.
І навпаки, до відомостей, речей та документів, отриманих у результаті проведення НСРД, що не відповідають критерію належності доказів та містять інформацію, яка не є потрібною для подальшого досудового розслідування, є застосовними приписи статті 255 КПК України, і наслідком реалізації цього правила для регулювання спірних правовідносин є знищення згаданої інформації як такої, що не може використовуватися у кримінальному провадженні.
Відповідно очевидним є те, що правила статті 255 КПК України, яка у певних випадках забороняє використання матеріалів НСРД для цілей, не пов’язаних з кримінальним провадженням, до інформації, зафіксованої в протоколах НСРД, які є частиною кримінального провадження, не застосовуються взагалі.
Також у КПК України врегульовано випадки, умови та порядок того, хто і як має діяти у разі, коли в результаті проведення НСРД виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні. У такому разі закон (стаття 257 КПК України) не забороняє використати отриману інформацію в іншому кримінальному провадженні, але визначає, що таке використання є можливим тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора. Також у такому разі передання інформації, одержаної внаслідок проведення НСРД, здійснюється тільки через прокурора.
За обставинами справи, що розглядалася ВП ВС, протоколи НСРД є частиною кримінального провадження, їх розсекречено й дозволено для використання уповноваженою особою в інших цілях, зокрема, у дисциплінарному провадженні, що не суперечить легітимній меті здобуття цих матеріалів.
Додатково ВП ВС звернула увагу на те, що КПК України регулює винятково порядок кримінального провадження, про що зазначено в статті 1 цього Кодексу, тому його правила не можуть бути застосовані в контексті заборони використання тих чи інших доказів у дисциплінарному провадженні.
Натомість процедура доказування в межах дисциплінарного провадження стосовно суддів визначена спеціальним законодавством – Законом № 1402-VIII та Законом № 1798-VIII, яке не містить обмежень щодо допустимості доказів, зокрема й таких доказів, що отримані як результат проведення НСРД.
Спеціальне законодавство не встановлює вимог щодо належності та допустимості доказів у дисциплінарному провадженні, як і не визначає обов’язку дисциплінарного органу встановлювати ті або інші обставини на підставі винятково прямих доказів.
Частина шістнадцята статті 49 Закону № 1798-VIII визначає, що для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності докази мають бути чіткими та переконливими, тобто такими, які з точки зору звичайної розсудливої людини у сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність відповідних обставин.
Тож, якщо внаслідок проведення НСРД у кримінальному провадженні була виявлена інформація про ознаки дисциплінарного проступку, то закон не забороняє компетентному дисциплінарному органу на самостійних правових підставах, здобутих в рамках дисциплінарного провадження, послуговуватися такою інформацією у разі, коли вона через прокурора на підставі закону була передана для використання.
ВП ВС у цій справі констатувала, що встановлені дисциплінарним органом обставини дисциплінарного провадження стали результатом комплексного дослідження усіх зібраних у згаданому провадженні доказів, сукупність яких стала настільки переконливою, щоб зробити зазначені ствердні висновки про вчинення дій, які загалом підривають авторитет правосуддя. Суддя, маючи право заперечувати той факт, в якому його звинувачують, не запропонував свою розумну версію подій, які відбулися.
Також ВП ВС здійснила оцінку законності, легітимності мети та пропорційності втручання в гарантоване статтею 8 Конвенції право на повагу до особистого життя в аспекті доступу до обраної професії судді та констатувала, що ВРП не допустила порушення статті 8 Конвенції стосовно заявника. Також ВРП не порушила приписів пункту 1 статті 6 Конвенції, адже підстави притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є достатньо вмотивованими, підстав вважати це рішення очевидно свавільним немає.
Відтак у цій справі ВП ВС залишила скаргу судді без задоволення, а рішення ВРП про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення з посади — без змін.
З постановою ВП ВС від 14 травня 2026 року у справі №990SCGC/32/25 можна ознайомитись за посиланням.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
