Постріл у голову з близької відстані: спроби врятувати потерпілого чи викликати швидку не виключають умислу на вбивство
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду залишив у силі вирок, яким дії чоловіка були перекваліфіковані з вбивства через необережність на умисне вбивство. Суд дійшов висновку, що за встановлених у справі обставин направлення зарядженого пістолета в голову потерпілої та постріл не давали підстав для застосування статті 119 КК про вбивство через необережність.
Також ККС ВС наголосив, що виклик швидкої допомоги після події або небажання смерті потерпілої самі по собі не виключають наявності непрямого умислу.
Обставини справи
За матеріалами провадження, чоловік незаконно зберігав перероблений сигнальний пістолет, який раніше належав його батькові. Увечері 6 лютого 2022 року, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, він під час конфлікту на кухні квартири направив пістолет у голову жінки та здійснив постріл. Від отриманого вогнепального поранення потерпіла померла.
Оболонський районний суд міста Києва дійшов висновку, що доказів умисного позбавлення життя немає, а постріл став наслідком злочинної недбалості. Тому суд перекваліфікував обвинувачення з ч. 1 ст. 115 КК на ч. 1 ст. 119 КК та призначив за сукупністю злочинів 4 роки позбавлення волі.
Прокурор і представник потерпілої оскаржили цей вирок. Київський апеляційний суд повторно дослідив частину доказів, допитав обвинуваченого, свідка, дослідив відеозапис із бодікамер поліцейських та висновки балістичних експертиз. Після цього суд дійшов висновку, що місцевий суд неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність. Апеляційний суд встановив, що обвинувачений направив пістолет у голову потерпілої та натиснув на спусковий гачок, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість смерті потерпілої і свідомо допускаючи її настання. Саме тому його дії були кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК як умисне вбивство.
Доводи захисту
У касаційних скаргах засуджений і його захисник стверджували, що постріл був випадковим, а сам засуджений не знав, що знайдений пістолет був перероблений у вогнепальну зброю. Вони також наголошували, що після пострілу чоловік викликав поліцію та швидку допомогу, намагався надати потерпілій першу допомогу, а тому, на їхню думку, не мав умислу на позбавлення життя. Крім того, сторона захисту вказувала, що апеляційний суд неправильно оцінив докази та безпідставно перекваліфікував дії засудженого на умисне вбивство.
Позиція Верховного Суду
Касаційний кримінальний суд погодився з висновками апеляційної інстанції.
Верховний Суд наголосив, що питання про форму вини не може вирішуватися на підставі окремого доказу. Суд повинен оцінювати всю сукупність встановлених обставин, зокрема спосіб вчинення діяння, використане знаряддя, характер і локалізацію поранень, поведінку винного до, під час і після події, взаємини між учасниками, а визначальним є психічне ставлення особи до наслідків своїх дій.
За встановлених у справі 756/4936/22 обставин ККС ВС зазначив, що обвинувачений, перебуваючи приблизно за півтора метра від потерпілої, направив ствол зарядженого пістолета їй у голову та здійснив постріл. Саме постріл у голову перебував у прямому причинному зв’язку з настанням смерті. За таких обставин Верховний Суд погодився з висновком апеляційної інстанції, що правових підстав для кваліфікації дій за статтею 119 КК не було.
Окремо Суд звернув увагу, що версія захисту про випадковий постріл була спростована повторною судово-балістичною експертизою. Експерти встановили, що досліджуваний пістолет не міг здійснити постріл без натискання пальцем на спусковий гачок.
Не погодився Верховний Суд і з доводами про необізнаність засудженого щодо того, що пістолет є вогнепальною зброєю. Суд врахував висновок експерта про те, що конструктивні зміни зброї можна було встановити під час візуального огляду, а також показання самого засудженого, який повідомляв, що оглядав пістолет, частково його розбирав і бачив споряджений патронами магазин. Це підтверджує висновок апеляційного суду про те, що засуджений усвідомлював, що зберігає саме вогнепальну зброю.
Правовий висновок
Касаційний кримінальний суд підкреслив, що за наявності умислу на заподіяння смерті подальша поведінка винного не змінює правову кваліфікацію його дій. Зокрема, виклик медичних працівників, намагання врятувати потерпілого або небажання його смерті самі по собі не виключають умисної форми вини та не впливають на кваліфікацію, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачала можливість настання смерті та свідомо припускала такі наслідки.
Верховний Суд погодився, що у цій справі апеляційний суд правильно встановив наявність у засудженого непрямого умислу, оскільки він, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, направив пістолет у голову потерпілої, натиснув на спусковий гачок, усвідомлював небезпечність своїх дій, передбачав можливість смерті іншої людини та свідомо допускав її настання.
За результатами касаційного розгляду Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а вирок Київського апеляційного суду — без змін.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
