Усиновлення під час війни: чому суди дедалі ретельніше перевіряють мотиви кандидатів і які ризики виявляють у справах
Війна суттєво змінила підходи до усиновлення дітей в Україні. Попри те, що усиновлення залишається пріоритетною формою сімейного влаштування, суди та органи опіки дедалі більше уваги приділяють не лише документам кандидатів, а й їхнім справжнім мотивам, психологічній готовності до батьківства, якості зв’язку з дитиною та здатності забезпечити їй стабільне сімейне середовище. Додаткові виклики створюють евакуація дітей, зміни законодавства, кадровий дефіцит у соціальних службах та нові правові обставини, пов’язані з воєнним станом.
У Національній асоціації адвокатів України проаналізували сучасні тенденції у сфері усиновлення, судову практику та проблеми, з якими стикаються кандидати в усиновлювачі, діти та державні органи.
Скільки справ про усиновлення розглядають суди
За даними, наведеними в НААУ, протягом 2025 року на розгляді судів перебувало близько 5 тисяч справ про усиновлення громадянами України, які проживають на території держави.
За цей період суди ухвалили 4371 рішення, з яких 4276 заяв було задоволено. Водночас близько 900 справ залишилися нерозглянутими на кінець звітного періоду.
Фахівці наголошують, що фінансова спроможність кандидатів не завжди є визначальним критерієм успішного усиновлення. Не менш важливими є психологічна готовність дорослих, їхня мотивація та здатність взяти на себе довгострокову відповідальність за дитину.
Як війна вплинула на усиновлення
Одним із найбільших викликів після початку повномасштабного вторгнення стала евакуація дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Зокрема, з Києва було евакуйовано понад 1500 таких дітей, частину з них — за кордон. Додаткові труднощі створюють часті зміни законодавства, неузгодженість окремих нормативних актів, різне трактування міжнародних документів, нестача працівників соціальної сфери, професійне вигорання спеціалістів та проблеми міжвідомчої координації.
При цьому кількість дітей, які мають правові підстави для усиновлення та перебувають на місцевому обліку, поступово зменшується. Натомість кількість кандидатів в усиновлювачі після початку великої війни зростала, а найбільшу активність зафіксували у 2024 році.
Серед причин такого зростання називають бажання прийняти до сім’ї дитину, яка могла залишитися сиротою внаслідок бойових дій, прагнення допомогти дітям, які втратили батьківське піклування, а також вплив мобілізаційних процесів.
Яких дітей усиновлюють найрідше
Однією з найбільш проблемних категорій залишаються діти старшого віку.
За даними фахівців, значну частину дітей, які перебувають на обліку з усиновлення, становлять діти старше 11 років. Також складніше знайти родину для сімейних груп дітей, яких не можна роз'єднувати, та дітей з інвалідністю.
Водночас більшість кандидатів орієнтуються переважно на дітей молодшого віку, тому усиновлення дітей з інвалідністю або братів і сестер, яких необхідно влаштовувати разом, залишається поодиноким явищем.
Тимчасова опіка до рішення суду: чому дітей іноді повертають
Після подання заяви про усиновлення до суду кандидати можуть звернутися до органу опіки та піклування за місцем перебування дитини та тимчасово взяти її під опіку до набрання рішенням суду законної сили.
Саме на цьому етапі інколи відбувається повернення дітей. Такі випадки не вважаються скасуванням усиновлення, оскільки юридично воно ще не завершене. У таких ситуаціях припиняється лише тимчасова опіка.
Фахівці наголошують, що кандидати мають отримувати максимально повну інформацію про дитину — стан її здоров’я, життєві обставини, наявність братів і сестер, родичів та причини вилучення з біологічної сім’ї.
Зазначається, що траплялися випадки, коли після спільного проживання з дитиною кандидати дізнавалися про обставини щодо її здоров’я, які не були відображені у наданій інформації, після чого відкликали заяву про усиновлення до набрання рішенням суду законної сили.
Вікові обмеження для усиновлювачів
Відповідно до статті 211 Сімейного кодексу України, усиновлювачем може бути дієздатна особа, яка досягла 21 року, за винятком випадків, коли йдеться про родичів дитини.
Також закон вимагає, щоб різниця у віці між усиновлювачем та дитиною становила не менше 15 років.
На думку експертів, така норма має імперативний характер і в окремих випадках може створювати труднощі навіть тоді, коли дитина фактично проживає з потенційним усиновлювачем та між ними вже сформувалися сталі сімейні зв’язки.
Чому суди перевіряють мотиви усиновлення особливо ретельно
На тлі воєнного стану судова практика у справах про усиновлення зазнала певних змін.
Якщо раніше основний акцент робився на перевірці документів та дотриманні формальних вимог, то нині суди дедалі частіше досліджують реальні сімейні відносини, мотиви кандидатів, їхню добросовісність та наміри.
Особливу увагу приділяють обставинам, коли рішення про усиновлення потенційно може впливати на отримання відстрочки або звільнення з військової служби.
У таких справах можуть з’ясовуватися військово-обліковий статус заявника, наявність підстав для відстрочки чи звільнення зі служби, стан здоров’я та інші обставини, що мають значення для справи.
Найбільше питань виникає під час внутрішньосімейного усиновлення, коли чоловік прагне усиновити дитину дружини та набути статусу батька трьох дітей.
Коли усиновлення можуть скасувати
Підстави для скасування усиновлення визначені статтею 238 Сімейного кодексу України.
Зокрема, це можливо, якщо між усиновлювачем і дитиною склалися стосунки, які унеможливлюють спільне проживання та виконання батьківських обов’язків. Також підставою може бути виявлення тяжкої психічної або іншої хвороби дитини, про яку усиновлювач не знав на момент усиновлення.
Експерти звертають увагу, що законодавство досі не визначає настільки чітко процесуальні питання щодо скасування усиновлення, як це зроблено для справ про саме усиновлення.
Під час розгляду таких спорів суди мають враховувати не лише норми національного законодавства та практику Верховного Суду, а й положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини. При цьому ключовим критерієм залишаються найкращі інтереси дитини та оцінка можливості збереження сімейних зв’язків без застосування радикальних рішень.
Чому психологічна прив’язаність має вирішальне значення
Фахівці наголошують, що під час усиновлення важливо оцінювати не лише поведінку та готовність майбутніх батьків, а й здатність самої дитини формувати безпечну емоційну прив’язаність.
Діти-сироти можуть взагалі не мати досвіду життя з батьками, а діти, позбавлені батьківського піклування, нерідко мають порушений досвід побудови довірливих стосунків із дорослими.
Саме тому питання прив’язаності та психологічної адаптації є важливими як під час ухвалення рішення про усиновлення, так і при вирішенні спорів щодо його можливого скасування.
Який досвід застосовують у Європі
У НААУ також звернули увагу на практику Чехії, де питання усиновлення регулюються цивільним законодавством.
Там соціальні служби та суди насамперед виходять із найкращих інтересів дитини та підбирають для неї майбутніх батьків. Усиновленню передує тривалий етап підготовки кандидатів, перевірок та поступового встановлення контакту між дитиною і майбутньою родиною.
Фахівці наголошують, що в умовах війни питання усиновлення потребує особливо зваженого підходу, оскільки від правильності прийнятих рішень залежить подальша доля дитини та стабільність новоствореної сім’ї.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
