Заповіт скасували незадовго до смерті та без відома родини: що Верховний Суд сказав про права спадкоємців
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду розглянув багаторічний спадковий спір щодо скасування заповіту та сформулював важливі висновки про належні способи захисту у таких справах. Суд звернув увагу, що якщо особа стверджує, що заява про скасування заповіту не була підписана самим заповідачем, то фактично йдеться про можливу нікчемність такого правочину через порушення вимог до його форми. Водночас вимога про визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту. Крім того, Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про скасування нотаріальної дії щодо посвідчення заяви про скасування заповіту не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Обставини справи
Спір виник після смерті чоловіка, який у грудні 2012 року склав заповіт на користь своєї онуки. Заповіт був посвідчений нотаріусом у медичному закладі, де перебував заповідач, у присутності свідків через його похилий вік та стан здоров’я.
Однак уже 28 січня 2013 року нотаріус посвідчив заяву про скасування цього заповіту. Після смерті спадкодавця його дочка та онука дізналися, що заповіт анульовано, і звернулися до суду.
Позивачки стверджували, що через тяжкі захворювання, суттєві проблеми із зором та слухом спадкодавець не міг самостійно ознайомитися зі змістом документа. Також вони вважали, що підпис під заявою про скасування заповіту виконала інша особа, а під час посвідчення документа нотаріус порушив вимоги законодавства.
У позові вони просили визнати недійсною заяву про скасування заповіту та скасувати нотаріальну дію щодо її посвідчення.
Що вирішили суди першої та апеляційної інстанцій
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області відмовив у задоволенні позову. Апеляційний суд залишив це рішення без змін.
Суди виходили з того, що проведена у справі судово-почеркознавча експертиза підтвердила належність підпису на заяві самому спадкодавцю. Також вони не встановили порушень Закону «Про нотаріат» чи Порядку вчинення нотаріальних дій під час посвідчення заяви про скасування заповіту.
Позиція Верховного Суду
Переглядаючи справу, Верховний Суд частково погодився з результатом розгляду спору, однак змінив правове обґрунтування частини висновків судів попередніх інстанцій.
Неприйняття спадщини не позбавляє права оспорювати заяву про скасування заповіту
КЦС ВС звернув увагу, що онука спадкодавця не прийняла спадщину у шестимісячний строк, встановлений законом. Водночас це саме по собі не позбавляло її права звернутися до суду із вимогами щодо заяви про скасування заповіту.
Суд пояснив, що вимога про визнання недійсною заяви про скасування заповіту може заявлятися не лише стороною правочину, а й іншою заінтересованою особою. Тому пропуск строку для прийняття спадщини не був перешкодою для звернення до суду з такими вимогами.
Якщо заяву про скасування заповіту не підписував заповідач, такий правочин є нікчемним
Верховний Суд нагадав, що закон передбачає два способи скасування заповіту: шляхом складання нового заповіту або шляхом вчинення окремого одностороннього правочину про його скасування. Такий правочин має бути оформлений у тому самому порядку, що й заповіт — у письмовій формі та з нотаріальним посвідченням.
Суд підкреслив, що непідписання заяви самим заповідачем означало б порушення вимог до форми правочину. У такому випадку він був би нікчемним у силу закону.
Разом із тим Верховний Суд не визнавав спірну заяву нікчемною. Навпаки, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що підпис на заяві належить саме спадкодавцю, а касаційний суд не переглядав ці фактичні обставини.
Ключовим висновком КЦС ВС стало те, що вимога про визнання недійсним правочину, який позивач фактично вважає нікчемним, не є належним способом захисту. Якщо особа стверджує, що правочин є нікчемним, суд має перевірити відповідні доводи та оцінити наслідки нікчемності, а не визнавати такий правочин недійсним окремим рішенням.
Саме тому Верховний Суд у справі №308/13066/16-ц зазначив, що суди попередніх інстанцій правильно відмовили у задоволенні цієї вимоги, але помилилися в мотивуванні. Відмова мала бути обґрунтована неналежним способом захисту права.
Вимога про скасування нотаріальної дії не підлягає розгляду
Окремо Верховний Суд проаналізував вимогу про скасування нотаріальної дії щодо посвідчення заяви про скасування заповіту.
Суд нагадав, що стаття 50 Закону «Про нотаріат» передбачає можливість оскарження нотаріальних дій. Однак таке оскарження повинно бути здатним реально відновити порушене право особи.
На думку КЦС ВС, у цій категорії спорів вимога про скасування нотаріальної дії щодо посвідчення заяви про скасування заповіту не є належним предметом судового розгляду. Такі позовні вимоги не можуть забезпечити ефективний захист права, а тому провадження в цій частині підлягає закриттю.
Через це Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій у частині вимоги про скасування нотаріальної дії та закрив провадження у справі в цій частині.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
