ТЦК не розглянув заяву про відстрочку: суд пояснив, як діяти військовозобов'язаному

23:59, 4 липня 2026
telegram sharing button
facebook sharing button
viber sharing button
twitter sharing button
whatsapp sharing button
Хмельницький окружний адміністративний суд роз'яснив, що після отримання заяви про відстрочку ТЦК зобов'язаний розглянути її у встановлений строк та прийняти рішення по суті.
ТЦК не розглянув заяву про відстрочку: суд пояснив, як діяти військовозобов'язаному
Слідкуйте за актуальними новинами у соцмережах SUD.UA

Хмельницький окружний адміністративний суд розглянув справу щодо бездіяльності територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який після отримання заяви військовозобов’язаного про продовження відстрочки від призову під час мобілізації не ухвалив жодного рішення за результатами її розгляду.

Суд дійшов висновку, що ТЦК не вправі утримуватися від прийняття рішення з питання, яке належить до його виключної компетенції, а тому визнав таку бездіяльність протиправною та зобов'язав відповідача розглянути заяву і прийняти відповідне рішення.

Суть справи

Позивач звернувся до суду з позовом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо нерозгляду його заяви про продовження відстрочки від призову під час мобілізації та зобов'язати відповідача здійснити дії, необхідні для реалізації його права на відстрочку.

Підставою для звернення до суду стало те, що територіальний центр комплектування та соціальної підтримки після отримання заяви не розглянув її по суті та не виконав вимоги абзацу одинадцятого пункту 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів №560 від 16 травня 2024 року.

Суд встановив, що раніше позивачу вже було надано відстрочку від призову під час мобілізації на підставі пункту 11 частини першої статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особі, яка має дружину з інвалідністю I чи II групи. Відстрочка діяла до 9 травня 2025 року.

Після закінчення строку її дії військовозобов'язаний 12 травня 2025 року направив поштою заяву про продовження відстрочки.

До заяви він додав копії паспорта, реєстраційного номера облікової картки платника податків, військового квитка, свідоцтва про шлюб, паспорта дружини, пенсійного посвідчення, довідки до акта огляду МСЕК та довідки про попереднє надання відстрочки.

Заява була направлена через АТ «Укрпошта» з описом вкладення та вручена територіальному центру комплектування та соціальної підтримки 14 травня 2025 року, що підтверджувалося рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Разом із тим будь-яких відомостей про її розгляд або прийняття рішення за результатами розгляду судом не встановлено.

Відповідач не скористався правом подати відзив на позов, тому справа розглядалася за наявними у матеріалах доказами.

Позиція та висновки суду

Суд зазначив, що правові засади виконання громадянами військового обов'язку визначаються Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», а питання мобілізаційної підготовки, мобілізації та надання відстрочки від призову під час мобілізації регулюються Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від призову на військову службу під час мобілізації звільняються військовозобов'язані, які мають дружину або чоловіка з інвалідністю I чи II групи.

Разом із тим суд звернув увагу, що право на відстрочку не виникає автоматично. Законодавство передбачає необхідність підтвердження наявності підстав відповідними документами, а перевірка таких підстав та оформлення відстрочки належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Суд навів положення Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів №154 від 23 лютого 2022 року, відповідно до яких саме районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють перевірку підстав для надання відстрочки, оформляють її та ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.

Крім того, суд проаналізував положення Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів №560.

Відповідно до пунктів 56–60 цього Порядку питання про надання відстрочки розглядає спеціально створена при районному або міському ТЦК та СП комісія. Після отримання заяви та документів комісія повинна перевірити наявність законних підстав для відстрочки, у разі необхідності витребувати додаткову інформацію від органів державної влади або використати дані державних реєстрів.

При цьому комісія зобов'язана розглянути заяву та підтвердні документи протягом семи календарних днів із дня їх надходження, а за результатами розгляду ухвалити рішення про надання відстрочки або про відмову в її наданні. Таке рішення оформлюється протоколом, а заявник має бути повідомлений про нього у спосіб, зазначений у заяві.

У разі прийняття позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка про надання відстрочки із зазначенням строку її дії. Якщо ж комісія відмовляє у наданні відстрочки, така відмова повинна бути оформлена письмово із зазначенням конкретних причин.

Суд встановив, що після отримання заяви позивача територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не прийняв ані рішення про надання відстрочки, ані мотивованого рішення про відмову.

Відповідач також не надав суду жодних доказів того, що заява була розглянута відповідно до вимог Порядку №560.

За таких обставин справи № 560/11557/25 суд дійшов висновку, що суб'єкт владних повноважень не може утримуватися від прийняття рішення з питання, віднесеного законом до його виключної компетенції.

Суд наголосив, що відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки або мотивованої відмови свідчить про протиправну бездіяльність територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Водночас суд окремо підкреслив, що предметом розгляду у цій справі була саме законність бездіяльності відповідача, а не наявність чи відсутність у позивача права на відстрочку.

Оскільки територіальний центр комплектування та соціальної підтримки взагалі не здійснив оцінки поданих документів і не прийняв рішення по суті заяви, суд не вправі підміняти цей орган та самостійно вирішувати питання про надання або відмову у наданні відстрочки.

Суд зазначив, що перевірка поданих документів, оцінка підстав для відстрочки та ухвалення відповідного рішення належать виключно до компетенції територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тоді як адміністративний суд здійснює лише перевірку правомірності дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача розглянути заяву військовозобов'язаного про надання відстрочки на підставі пункту 11 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ухвалити відповідне рішення з урахуванням правових висновків, викладених у судовому рішенні.

Позов було задоволено частково. Суд визнав протиправною бездіяльність територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо нерозгляду заяви про надання відстрочки, зобов'язав відповідача розглянути її та прийняти рішення по суті, а також стягнув на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Виступ Генерального прокурора Руслана Кравченка на Ministerial Dialogue Group