ТЦК мобілізував чоловіка, якого ще у 1996 році визнали непридатним до служби: запис у військовому квитку проігнорували

Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив без змін рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі щодо мобілізації чоловіка, який ще у 1996 році був визнаний непридатним до військової служби та виключений з військового обліку за станом здоров’я.

Суд погодився з висновком першої інстанції, що територіальний центр комплектування та соціальної підтримки діяв незаконно, коли направив такого громадянина на військово-лікарську комісію та призвав його на військову службу. Водночас колегія суддів дійшла висновку, що після фактичного призову, зарахування до військової частини та початку проходження служби скасування відповідних наказів не відновить порушене право особи й не може розглядатися як ефективний спосіб судового захисту.

Обставини справи

Позивач зазначав, що 7 лютого 1996 року військово-лікарська комісія визнала його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Відповідний запис був внесений до його військового квитка.

У липні 2024 року він прибув до ТЦК за повісткою, де, за його словами, йому повідомили, що він виключений з військового обліку і не має обов’язків, пов’язаних із перебуванням на військовому обліку.

Однак у січні 2025 року посадові особи ТЦК доставили його до центру комплектування, направили на проходження ВЛК, за результатами якої визнали придатним до служби в окремих підрозділах забезпечення, після чого призвали на військову службу та направили до військової частини.

Позивач звернувся до суду з вимогами визнати протиправними дії щодо його призову під час мобілізації, а також скасувати наказ про призов і наказ про зарахування до списків особового складу військової частини.

Що встановив суд першої інстанції

Львівський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що саме на ТЦК покладений обов’язок перевіряти відомості про перебування особи на військовому обліку. Попри наявність у військовому квитку запису про виключення позивача з військового обліку, посадові особи організували проходження ВЛК та ухвалили рішення про його призов.

За цих обставин суд визнав протиправними дії ТЦК щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації.

Матеріали справи також містили подання командира військової частини, за результатами розгляду якого було зроблено висновок про протиправність повторного взяття позивача на військовий облік та його призову. Згодом одного з посадовців ТЦК було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Водночас суд відмовив у скасуванні наказу про призов та наказу про зарахування до списків особового складу військової частини.

Аргументи апеляції

Позивач оскаржив рішення в цій частині. Він наполягав, що визнання протиправними дій щодо призову має тягнути скасування всіх похідних рішень, зокрема наказу про зарахування до військової частини.

На його думку, лише такий спосіб захисту дозволив би повністю відновити його права.

Позиція апеляційного суду

Восьмий апеляційний адміністративний суд не погодився з цими доводами.

Колегія суддів зазначила, що висновок суду першої інстанції про протиправність дій ТЦК щодо призову позивача не був предметом апеляційного перегляду. У межах розгляду апеляційної скарги перевірялося лише питання можливості скасування наказу про призов та наказу про зарахування до військової частини.

Суд звернув увагу, що наказ про зарахування до списків особового складу є актом індивідуальної дії одноразового застосування. Після його виконання та фактичного початку проходження військової служби такий акт вичерпує свою дію.

Апеляційний суд послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 5 лютого 2025 року у справі №160/2592/23, відповідно до якої процедура призову під час мобілізації є незворотною, а визнання її протиправною саме по собі не повертає особу у становище, яке існувало до призову.

Після видання наказів та їх реалізації між сторонами виникають нові правовідносини — проходження військової служби. Такі правовідносини регулюються Законом «Про військовий обов’язок і військову службу» та Положенням про проходження військової служби. Ці нормативні акти не передбачають звільнення зі служби шляхом скасування наказу про мобілізацію чи наказу про зарахування до військової частини.

Чому суд відмовив у скасуванні наказів

Суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним.

Навіть у разі скасування спірних наказів це саме по собі не призведе до припинення військової служби та не відновить порушені права позивача. Саме тому вимоги про їх скасування не підлягають задоволенню.

Колегія суддів підкреслила, що після мобілізації позивач набув статусу військовослужбовця і втратив статус військовозобов’язаного. Відтак питання його звільнення зі служби має вирішуватися виключно у порядку та на підставах, визначених статтею 26 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу».

Суд також звернув увагу, що позивач не надав доказів подання рапорту про звільнення зі служби за станом здоров’я. Водночас він не позбавлений права звернутися до командування з таким рапортом у передбаченому законодавством порядку.

Висновок суду

Апеляційний суд у справі №380/2007/25 залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду — без змін.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.