Верховний Суд пояснив, чи зобов'язаний був ПФУ працевлаштувати працівників Фонду соцстрахування після реорганізації
Працівниця Фонду соціального страхування працювала начальницею фінансово-економічного відділу. Після реорганізації Фонду її звільнили через скорочення штату. Вона звернулася до суду, вважаючи, що звільнення було незаконним.
На її думку, роботодавець повинен був:
- врахувати її переважне право залишитися на роботі;
- запропонувати іншу посаду;
- працевлаштувати її в органах Пенсійного фонду як правонаступника Фонду соціального страхування.
Верховний Суд роз'яснив, що сам факт того, що Пенсійний фонд України став правонаступником Фонду соціального страхування, не означає, що він автоматично повинен перевести або працевлаштувати всіх колишніх працівників ФСС на вакантні посади, особливо якщо йдеться про посади державної служби.
У разі припинення юридичної особи – Фонду соціального страхування України та його управлінь шляхом приєднання до Пенсійного фонду України відсутній обов’язок правонаступника пропонувати працівникам Фонду соціального страхування вакантні посади державної служби в органах Пенсійного фонду України. Чинне законодавство не передбачає переведення працівників, трудові відносини яких регулювалися Кодексом законів про працю України, на посади державної служби без дотримання спеціального порядку вступу на державну службу
12 травня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 2 липня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2024 року у справі № 592/6585/23 за позовом особи до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Пенсійного фонду України, за участю третьої особи – голови комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області, про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Обставини справи
Позов обґрунтовано тим, що працюючи в системі Фонду соціального страхування та на момент звільнення позивачка обіймала посаду начальника фінансово-економічного відділу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області і в зв’язку з реорганізацією її було звільнено з посади через скорочення чисельності та штату працівників. Роботодавець не врахував її переважне право на залишення на роботі, не запропонував іншу посаду та не отримав попередньої згоди профспілкового органу на звільнення. Позивачка вказала, що наказ про звільнення є незаконним і просила поновити її на посаді або на аналогічній посаді в органах Пенсійного фонду України як правонаступника Фонду соціального страхування України.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, у задоволенні позову відмовлено. Суди вказали, що поновлення позивачки на посаді в юридичній особі, яка припинена, є неможливим та неефективним способом захисту права. Крім того, законодавство не передбачає механізму поновлення працівників Фонду соціального страхування України на посадах у Пенсійному фонді України без дотримання спеціальних процедур вступу на державну службу.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення — без змін.
Оцінка Суду
Верховний Суд зазначив, що звільнення позивачки відбулося внаслідок скорочення всього штату працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області, що було безпосереднім наслідком законодавчо визначеної реорганізації системи соціального страхування.
Законом України від 21 вересня 2022 року № 2620-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що набрав чинності з 01 січня 2023 року припинено юридичну особу – Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізовано їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Таке приєднання має особливий характер, оскільки йдеться не лише про універсальне правонаступництво майна та зобов’язань, а й про передачу функцій у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування від юридичної особи приватного права до центрального органу виконавчої влади. Внаслідок цього відбулося як майнове, так і публічне правонаступництво.
Працівники Фонду соціального страхування перебували у трудових відносинах, які регулювалися КЗпП України, тоді як більшість посад у Пенсійному фонді України є посадами державної служби. Для таких посад закон встановлює спеціальний порядок вступу, кваліфікаційні вимоги, присвоєння рангів, складання присяги та інші особливості проходження служби. Саме тому переведення працівника з посади, яка не є посадою державної служби, на посаду державного службовця без дотримання вимог Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» є неможливим.
Окремо Суд наголосив, що норми трудового законодавства щодо обов’язку запропонувати працівникові іншу роботу не можуть тлумачитися як такі, що покладають на Пенсійний фонд України обов’язок пропонувати посади державної служби особам, які не проходили передбачені законом процедури призначення. При цьому позивачка взагалі не зверталася до органів Пенсійного фонду із заявами та документами для вирішення питання про зайняття вакантних посад, а отже відсутні підстави вважати, що її право на працевлаштування було порушене.
Постанова Верховного Суду від 12 травня 2026 року у справі № 592/6585/23.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
